ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Харченка В.В., суддів - Васильченко Н.В.,
Гончар Л.Я., Кравченко О.А., Матолича С.В., при секретарі Кулеші
А.В., з участю представника
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу заступника
прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 21 квітня 2005 року у справі за позовом
заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі
Київської міської ради до Київської міської ради профспілок про
звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 січня 2005
року було задоволено позовні вимоги заступника прокурора міста
Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до
Київської міської ради профспілок про звільнення самовільно
зайнятої земельної ділянки.
Вказане рішення суду першої інстанції вмотивоване доведеністю
обставини самовільного заняття відповідачем земельної ділянки. При
цьому суд першої інстанції послався на наявність складених
Головним управлінням земельних ресурсів актів перевірки дотримання
вимог земельного законодавства №624/04 від 05.08.2004р. та №815/04
від 28.09.2004р., згідно яких відповідач фактично займає земельну
ділянку на території острова Труханів в м. Києві площею 2,1 га,
замість відведених йому 1,5 га.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21
квітня 2005 року вищезазначене рішення суду першої інстанції
скасоване та прийнято рішення про відмову у позові.
Зазначена постанова вмотивована відсутністю доказів
безпідставного землекористування. При цьому суд апеляційної
інстанції послався на те, що в актах Головного управління
земельних ресурсів №624/04 від 05.08.2004р. та №815/04 від
28.09.2004р., зазначено, що відповідач фактично займає земельну
ділянку площею "близько 2,1 га." При цьому із зазначених актів не
вбачається, чи проводились при здійсненні перевірки обміри та
розрахунок площі земельної ділянки, яку займає відповідач.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної
інстанції заступник прокурора міста Києва звернувся з касаційною
скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного
господарського суду від 21 квітня 2005 року скасувати, рішення
Господарського суду міста Києва від 13 січня 2005 року залишити в
силі.
Касаційна скарга грунтується на наявності доказів
безпідставного землекористування відповідача в матеріалах справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши повноту та всебічність
дослідження матеріалів справи і правильність застосування норм
матеріального права, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія
суддів доходить висновку, що вона задоволенню не підлягає з
наступних підстав.
Враховуючи, що відповідно до ст. 220 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені судом першої та апеляційної
інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність
того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,
збирати нові докази, колегія суддів не приймає посилань скаржника
на доведеність позовних вимог.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що
рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних
депутатів від 28.10.1985 р. №862/8 відповідачу було відведено
"земельну ділянку площею близько 1,5 га. для будівництва
учбово-оздоровчої водної бази".
Відмовляючи у позові про звільнення самовільно зайнятої
земельної ділянки суд апеляційної інстанції правомірно виходив з
того, що актах Головного управління земельних ресурсів №624/04 від
05.08.2004р. та №815/04 від 28.09.2004р. зазначено, що відповідач
фактично займає земельну ділянку площею "близько 2,1 га." При
цьому із зазначених актів не вбачається, чи проводились при
здійсненні перевірки обміри та розрахунок площі земельної ділянки,
яку займає відповідач.
У справі немає ніяких відомостей про фактичне відведення раді
профспілок земельної ділянки, виділеної рішенням виконкому,
конкретне місцезнаходження цієї ділянки на острові, її
конфігурацію, що позбавляє суд можливості перевірити
обгрунтованість доводів скаржника..
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла думки, що судом
апеляційної інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи,
яким дана належна юридична оцінка, судом обгрунтовано
застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні
правовідносини і при цьому не допущено порушень процесуального
закону, які призвели або могли призвести до неправильного
вирішення справи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позов (а.с.
2) було заявлено в інтересах держави в особі органу,
уповноваженого державою здійснювати відповідні функції - Київської
міської ради.
Згідно з абзацом другим частини п'ятої Рішення
Конституційного суду України № 3-РП/99 ( v003p710-99 ) (v003p710-99)
від
08.04.1999 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який
державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності
у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів
держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, може виступати орган державної
влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано
повноваження органу виконавчої влади.
Колегія суддів доходить висновку, що у правовідносинах
відносно розпорядження землею, що належить територіальній громаді
міста Києва Київська міська рада представляє не державу в цілому,
а територіальну громаду міста Києва.
Отже, прокурор мав право пред'являти даний позов в не в
інтересах держави в особі Київської міської ради, яка є органом
місцевого самоврядування, а в інтересах органу виконавчої влади,
уповноваженого на здійснення контролю у галузі землекористування.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити
без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 21 квітня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строки та в порядку,
передбаченими ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.