К-29463/06 Про визнання недійсним рішення міської ради "Про затвердження Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова" - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою Державного територіально-галузевого підприємства "Львівська залізниця" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 липня 2006 року у справі за позовом Державного територіально-галузевого підприємства "Львівська залізниця" до виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи - Територіальне відділення антимонопольного комітету України у Львівській області, Львівське міське комунальне підприємство про визнання недійсним рішення, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2004 року Державне територіально-галузеве підприємство "Львівська залізниця" звернулося до суду з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи - Територіальне відділення антимонопольного комітету України у Львівській області, Львівське міське комунальне підприємство про визнання недійсним рішення.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22 червня - 01 липня 2005 року позовні вимоги Державного територіально-галузевого підприємства "Львівська залізниця" задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 липня 2006 року рішення господарського суду скасовано, в позові відмовлено.

В касаційній скарзі Державне територіально-галузеве підприємство "Львівська залізниця" просить скасувати ухвалене рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчим комітетом Львівської міської ради 18.09.2002 року за № 292 прийнято рішення "Про затвердження Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова" (місцеві правила приймання).

05.08.2002 року цей проект рішення погоджено Державним управлінням екології та природних ресурсів у Львівській області та Львівською міською санітарно-епідеміологічною станцією, що відповідає вимогам Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, що затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 року № 37 (z0403-02) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26 квітня 2002 року за № 403/6691.

Як вбачається з тексту місцевих правил приймання, вони прийняті з посиланням на Державні правила приймання та Iнструкцію (п. 2.1.). Згідно з п. 2.3. місцевих правил приймання, вони встановлюють вимоги до приймання стічних вод від підприємств до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки підприємств і водоканалу, порядок визначення плати за послуги водовідведення, порядок контролю за виконанням цих правил, відповідальність та міри впливу за їх порушення.

За змістом позовних вимог позивач оспорює визначення розміру та порядку плати за скидання стічних вод з понаднормативними забрудненнями, встановлених у місцевих Правилах приймання, який встановлений на рівні тарифу за послуги водовідведення (розділ 8 місцевих Правил приймання) та вважає, що це не віднесено до компетенції виконавчих органів місцевих рад чим порушено вимоги ст.19 Конституції України (254к/96-ВР) .

Проте, дані твердження позивача є безпідставними, а висновки суду першої інстанції щодо задоволення цих вимог не відповідають діючому законодавству, виходячи з наступного.

У відповідності до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (Державні Правила Приймання) та Iнструкції про встановлення та стягнення плати за скидання промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів (далі - Iнструкція) водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (далі - місцеві Правила приймання), у яких установлюються допустимі концентрації (далі - ДК) для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод підприємств у міську каналізацію. Пунктом 1.6. встановлено, що місцеві Правила приймання згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) затверджуються виконавчими органами місцевих рад за поданням вдоканалів після погодження і територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров'я України, що в спірному випадку було і зроблено.

Місцеві Правила приймання є обов'язковими для всіх пдприємств, яким вдоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради, тобто вони поширюють свою дію і на позивача, який є користувачем водовідведення та водокористування. Відповідно до п. 1.7. цих Правил приймання водоканали встановлюють кожному конкретному підприємству режими і нормативи скиду забруднюючих речовин у систему каналізації населеного пункту, які не підлягають погодженню з місцевими органами Мінекоресурсів та МОЗ України.

Щодо визначення розміру та порядку плати за скидання стічних вод з понаднормативними забрудненнями та на спростування вимог щодо уточненої позовної заяви від 01.03.2004 року, де позивач зазначає, що норматив плати є завищеним, то апеляційний суд обгрунтовано встановив, що відповідно до п. 2.3. Iнструкції про встановлення та стягнення плати за скидання промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів встановлюються нормативи плати за скидання понаднормативних забруднень у системи каналізації населених пунктів відповідно до місцевих Правил приймання... на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб. м стічних вод з вмістом забруднень у межах встановлених в місцевих Правилах приймання допустимих концентрацій забруднюючих речовин, де виробнича собівартість очищення 1 куб. м стічних вод визначається згідно з Порядком формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженим наказом Держбуду України від 27.06.2001 № 139 (z0748-01) , зареєстрованим Мін'юстом України 23.08.2001 року за № 748/5939, який вміщує складові тарифу (витрати операційної діяльності, адміністративні витрати, витрати на збут, тощо) та водопостачання і водовідведення з врахуванням алгоритму розрахунку, що знайшло своє відображення в розділі 8 місцевих Правил приймання...

Згідно з наказом Держбуду України від 6.03.2002 року за № 47 (v0047241-02) "Про затвердження Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства": виробнича собівартість робіт (послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво. Такі витрати залежать від цін на енергоносії і матеріали, від витрат на оплату праці, тощо. Виробнича собівартість (як стаття планових витрат підприємства) відображає поточні затрати, є об'єктивною і швидкозмінною. Виробнича собівартість очищення залежить, крім того, і від тарифу за приймання стічних вод (оскільки діючі тарифи не співпадають з базовими, а підприємства повинні повністю покрити всі витрати водоканалу, як вказано у п. 1.3 Iнструкції). На виконання вимог п. 2.3 Iнструкції у місцевих правилах (п. 8.2) зазначено: "...Підприємства сплачують водоканалу плату за скидання наднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 куб.м стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій, який встановлюється як частка від тарифу за послуги водовідведення. Оскільки тариф встановлюється для 1 куб.м стічних вод, то і ця частка (для технологічного процесу транспортування і очищення стічних вод у Львові) відповідає рівню виробничої собівартості очищення 1 куб.м стічних вод.

Норматив плати встановлено як частку від тарифу за послуги водовідведення. Ця частка відповідає частці, визначеній Iнструкцією статті витрат (виробнича собівартість очищення) у базовому тарифі водовідведення.

Отже, місцеві Правила приймання не встановлюють порядку визначення цін. Таке встановлення є функцією виконкому місцевих рад. Тарифи на послуги водовідведення встановлюються па підставі порядку, затвердженого наказом Держбуду України (від 27.6.2001 року № 139 (z0748-01) ), Отже, норматив плати, встановлений як частка від цього тарифу, відповідає і цьому наказу.

Правильність визначення цих величин, складених за формулою у відповідності до вищезазначених нормативних актів, окрім цього підтверджується висновком спеціалістів Державної академії житлово-комунального господарства України від 22.10.2004 року № 327/1813, оцінюються судом як письмовий доказ на рівні з іншими доказами, який суд приймає до уваги, оскільки вміщує аналіз щодо правильності встановлення нормативу плати за скидання понаднормативних забруднень та порядку обчислення плати за скидання стічних вод підприємств, що відноситься до спеціальних знань в галузі економіки та відповідає тим нормативним актам, що регулюють питання визначення тарифу оплати.

Зі змісту цього листа вбачається, що вимоги щодо нормативу плати за скидання понаднормативних забруднень, порядок обчислення плати за скидання стічних вод підприємства та щодо визначення порядку стягнення плати за скидання понаднормативного забруднення стічних вод. передбачені в місцевих Правилах приймання, відповідають Державним Правилам приймання.

Аналогічний висновок міститься і в листі Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 18.05.2004 року № 5/2-607 .

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку, що при винесенні ухвали про призначення експертизи, суд першої інстанції порушив вимоги норм процесуального права, оскільки не зазначив, в якій галузі знань повинна бути проведена експертиза, не попередив експертів про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від його проведення. Тому наявні письмові докази - листи вищезазначених державних установ апеляційний суд обгрунтовано не взяв до уваги при вирішенні спору, оскільки вони не відповідають формі та змісту експертного висновку.

Таким чином, висновок місцевого суду щодо невідповідності в цій частині місцевих Правил приймання діючій Iнструкції про встановлення та стягнення плати за скидання промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів базується на припущеннях, а тому апеляційний суд вірно не прийняв їх до уваги.

Крім того, норматив плати жодним чином не обмежує право Львівської залізниці отримати послуги МКП "Львівводоканалу" в обсягах і на умовах обумовлених єдиним за формою Договором і однаковими для всіх учасників ринку нормативно-правовими актами.

За уточненою позовною заявою від 01.03.2004 року Львівська залізниця вважає, що в п.7.2.20 Місцевих правил обмежено їх право на одержання висновку щодо контрольного аналізу лише в хімічній лабораторії Iнспекції, що суперечить п.7.6 Державних Правил, якими передбачено право Підприємства на одержання цих висновків іншими лабораторіями, акредитованими у даній галузі.

Проте, це твердження базується на припущенні, оскільки не відповідає змісту цього спірного пункту місцевих Правил, який носить відсилочний характер і передбачає умову при якій, коли головний аналіз проводився в лабораторії інспекції, то тоді і контрольний аналіз здійснює лабораторія МКП "Львівводоканал".

За змістом п. 7.6. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України для визначення вмісту забруднень у стічних водах Підприємств використовуються як дані лабораторії Водоканалу, так і результати вибіркового контролю, виконаного лабораторіями місцевих органів Держсанепіднагляду, охорони навколишньою природного середовища або іншими лабораторіями, акредитованими у даній галузі акредитації.

Отже, спірний пункт місцевих Правил (п.7.2.20) розширює регламентацію проведення контрольного аналізу при умові вибору підприємством лабораторії Водоканалу, а не заперечує право користувача на вибір і інших лабораторій. Тому і в цій частині вимог позовна заява є безпідставною.

Львівська залізниця стверджує, що місцеві Правила приймання суперечать п.1.5. та п.2.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України {Державним Правилам приймання), оскільки місцевими Правилами приймання встановлені додаткові обов'язки в частині розроблення проекту ліміту, погодження з інспекцією та водоканалом і отримання дозволу на скид (п.3.5.3 місцевих Правил приймання), виконання планово-профілактичних ремонтів КК і своїх мереж згідно з Положенням про проведення планово-попереджувальних ремонтів на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України (п.3.5.11. місцевих Правил приймання), погодження Паспорту водного господарства і отримання дозволу на скид, погодження проекту ліміту (п.4.2.2.2. місцевих Правил приймання), а також п.4.2.3.1.-.4.2.3.5 місцевих правил суперечать вимогам п.6.5. Державних Правил, щодо умов, коли підприємство не може забезпечити виконання цих місцевих Правил, чим порушуються права позивача.

Проте, ці твердження позивача не відповідають встановленим обставинам по справі та вимогам діючого законодавства.

Згідно з Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, а саме в п.5. дається визначення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах підприємств, де ДК забруднюючих речовин у стічних водах Підприємств визначають, виходячи з таких умов: ДК забруднюючої речовини в каналізаційній мережі (на випуску Підприємства); ДК забруднюючої речовини в спорудах біологічної очистки (на вході в ці споруди); величини лімітів на скид забруднюючих речовин у водойму, які встановлені Водоканалам органами Мінекоресурсів України в дозволах на спеціальне водокористування. Ліміт на скидання стічних вод в міську каналізацію встановлює вимоги до якісних показників стічних вод підприємств і це право первинного водокористувача, яким є Водоканал. Відповідно до вимог ст.45 Водного Кодексу України (213/95-ВР) права вторинних користувачів можуть бути обмежені первинними водокористувачами за умовами погодження з Державним управлінням екології та природних ресурсів. А тому розроблення проекту ліміту, погодження з інспекцією та водоканалом і отримання дозволу на скидання (п.3.5.3 місцевих Правил приймання), відповідають вимогам законодавства, що регулює дане питання.

Згідно з п. 2.4. Державних Правил приймання підприємства зобов'язані: брати участь у ліквідації аварій і заміні аварійних мереж своїми силами та засобами, а також у відшкодуванні капітальних витрат на відновлення системи міської каналізації у разі погіршення технічного стану та аварійних руйнувань системи міської каналізації з вини Підприємства, отже, обов'язок на виконання планово-профілактичних ремонтів КК і своїх мереж відповідає Державним Правилам, і тому не порушує право позивача.

У відповідності до вимог п. 6. Державних Правил, який регламентує порядок укладення договорів про скидання стічних вод у систему каналізації, за п.6.1. передбачено, що підключення нових абонентів до системи каналізації дозволяється лише за наявності проекту приєднання до мереж каналізації населеного пункту, розробленою у відповідності до чинних норм проектування та узгодженого з Водоканалом у встановленому порядку. За п.6.2. цих ж Правил підприємства, які приєднані до системи каналізації, для укладання договору про приймання стічних вод подають Водоканалу не менше ніж за місяць до початку скиду стічних вод або закінчення терміну попереднього договору: лист-заявку на укладення договору на скидання стічних вод із зазначенням пропонованих до приймання у каналізацію об'ємів стічних вод, графіка їх скиду та характеристикою складу стічних вод за кожним з випусків; генплан об'єкта в масштабі 1:500 з каналізаційними мережами та випусками до міської каналізації; індивідуальні норми водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції або послуг; паспорт водного господарства.

При укладенні договорів на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі величина пайової участі підприємств на підключення до міських водопровідно-каналізаційних мереж обчислюється залежно від проектного(прогнозованого) підприємствами об'єму споживання води з міського водопроводу і об'єму скиду стічних вод в міську каналізацію. Пайова участь підприємств регламентується незалежними від місцевих Правил нормативно-правовими актами: постановою КМ України "Про порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу" від 20.12.1999 року за №2328, Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94року №65 (z0165-94) , зареєстрованих у Мін'юсті України 22.07.94 року за № 165/374 та локальних нормативних актів.

У відповідності до вимог Iнструкції про встановлення та стягнення плати за скидання промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів (якій місцеві Правила теж повинні не суперечити) Підприємства скидають стічні води в системи комунальної чи відомчої каналізації та сплачують їм за послуги водовідведення відповідно до договорів з Водоканалами. Договори укладають на підставі місцевих Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації міста (далі - місцеві Правила приймання), Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 року № 65 (z0165-94) . зареєстрованих у Мін'юсті України 22.07.94 року за № 165/374 (далі - Правила користування), та цієї Iнструкції.

Отже, місцеві Правила зобов'язують водоканал формувати Перелік, дозвіл на скид, який надасться на підставі доведеного ліміту на скид, що не тягне за собою додаткового обов'язку підприємства щодо сплати суми пайової участі у розвитку водопровідних та каналізаційних мереж Львова при укладенні договорів про приймання стічних вод у каналізацію. Формування Переліку доведення і ліміту на скид для підприємств є обов'язком водоканалу, а не підприємств, виходячи з вищезазначених нормативних актів.

А тому висновок суду першої інстанції, що Місцеві правила приймання, передбачають можливість формування переліку підприємств, дозвіл на скид для яких надається на підставі доведеного ліміту на скид (п. 4.З.), та тягне за собою покладення на відповідні підприємства додаткових обов'язків, встановлення вимоги сплатити суми пайової участі у розвитку водопровідних та каналізаційних мереж Львова при укладенні договорів про приймання стічних вод у каналізацію (п. 4.2.2.6.), що може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції між такими суб'єктами на відповідних ринках є неправильним.

Твердженням Львівської залізниці про те, що всупереч вимог закону ці місцеві Правила приймання не погоджено з Антимонопольним комітетом, теж не відповідає встановленим обставинам по справі, оскільки 05.11.2002 року Антимонопольний комітет отримав примірник місцевих Правил (копія титульної сторінки Місцевих Правил з штампом, датою і підписом представника про отримання наявна в матеріалах справи). Відповідно до вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) Антимонопольний комітет вправі був прийняти рішення, якщо би даний локальний нормативний акт не відповідав антимонопольному законодавству, проте такого рішення прийнято не було.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обгрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.