Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Федорова М.О., Харченка В.В., Юрченка В.В.,

секретар: Замега Ю.I.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України про визнання незаконним рішення, зобов'язання перерахувати різницю в грошовому забезпеченні

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 травня 2006 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Міністра оборони України про визнання незаконним рішення та зобов'язання перерахувати різницю в грошовому забезпеченні. У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою позовною заявою до Міністра оборони України та військової частини А 1457 (правонаступник військової частини А 0197), в якій просив також стягнути з військової частини А 1457 різницю між фактично виплаченими коштами та максимальним розміром надбавок за безперервну військову службу, яка становить 10855, 37 грн., мотивуючи тим, що згідно Указу Президента України № 389 від 05 травня 2003 (389/2003) року "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу" з 01 травня 2003 року йому повинна була виплачуватись надбавка в розмірі 70 % від грошового забезпечення, а з 05 серпня 2004 року у розмірі 90% від грошового забезпечення.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 березня 2006 року провадження по справі в частині стягнення з військової частини А 0197 на користь ОСОБА_1 різниці між фактично виплаченими коштами та максимальним розміром надбавок за безперервну військову службу - закрито. Вказана ухвала не оскаржується.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 березня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністра оборони України про визнання незаконним рішення, зобов'язання перерахувати різницю в грошовому забезпеченні відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12 травня 2006 року постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 березня 2006 року залишено без змін.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

Просить скасувати їх і постановити нове про задоволення позовних вимог. Зазначає, що при розгляді справи суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що до грошового забезпечення позивача, який проходив військову службу у військовій частині А 1457 (правонаступником якої є військова частина А 0197), командуванням вказаної частини щомісячно включалась надбавка за безперервну вислугу, у розмірі, який визначався письмовим розпорядженням Міністра оборони України, а саме: з червня по листопад 2003 року - 15 %, за грудень 2003 року та січень 2004 року - 70 %, з лютого по липень 2004 року - 15 %, за серпень - вересень 2004 року - 20 %, за жовтень у розмірі - 70 % та листопад у розмірі 90 %.

Відповідно до Указу Президента України № 389 від 05 травня 2003 (389/2003) року "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу" право встановлювати військовослужбовцям щомісячно надбавку за безперервну військову службу, порядок і умови виплати зазначеної надбавки, включаючи і її мінімальний розмір, надано Міністру оборони України. Її виплата здійснюється у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо правомірності рішень Міністра оборони України про встановлення розміру надбавок за безперервну службу ОСОБА_1

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень.

Керуючись ст.ст. 210, 211, 230, 231, ч. 5 ст. 254 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 травня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.