ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Харченка В.В., суддів Васильченко
Н.В., Кравченко О.О., Матолича С.В., Федорова М.О., при
секретарі: Коротких В.В., розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Ексіммет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської
області від 17 травня 2005 року та постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 1 серпня 2005 року, у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіммет" до
Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста
Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення -
рішення,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17
травня 2005 року, залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 серпня
2005 року в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою
відповідальністю "Ексіммет" до Державної податкової інспекції у
Бабушкінському районі міста Дніпропетровська про визнання
недійсним податкового повідомлення - рішення було відмовлено.
Вказані рішення вмотивовано тим, що позивач був зобов'язаний
утримувати прибутковий податок з сум, виплачених контрагенту -
фізичній особі. Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що
у правовідносинах, що виникли між позивачем та його контрагентом,
останній виступав як фізична особа, оскільки його статус суб'єкта
підприємницької діяльності розповсюджувався лише на ті види
підприємницької діяльності, які зазначено у свідоцтві про сплату
єдиного податку.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями товариство з
обмеженою відповідальністю "Ексіммет" звернулося з касаційною
скаргою, у якій просить рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 17 травня 2005 року та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 серпня
2005 року скасувати та прийняти рішення про відмову у задоволенні
позовних вимог.
Касаційна скарга грунтується на невірному застосуванні норм
матеріального права судами першої та апеляційної інстанції.
Зокрема скаржник посилається на те, що позивач не може нести
відповідальність за сплату прибуткового податку з громадян
суб'єктом підприємницької діяльності.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
12.01.2005р. ДПI у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001651703-0, яким
ТОВ "Ексіммет" було визначено податкові зобов'язання з
прибуткового податку з громадян на загальну суму 7057,26грн., у
тому числі: основний платіж -2352,42 грн. та штрафні (фінансові)
санкції - 4704,84 фн.
Підставою для прийняття вказаних податкових
повідомлень-рішень явився акт від 12.01.2005р. № 007643 про
результати документальної перевірки правильності обчислення та
своєчасності внесення до бюджету сум прибуткового податку ТОВ
"Ексіммет" за період з 14.11.2002р. по 01.07.2004р. Проведеною
перевіркою встановлений факт перерахування коштів приватному
підприємцю без нарахування та утримання податку з доходів фізичних
осіб за надання послуг не в межах здійснення власної
підприємницької діяльності, що являється порушенням пп. 1.8, 1.15
ст. 1, п.3.1.3 п. 3 ст. 3, п. 7.1 ст. 7, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст.9,
п. 19.2 ст. 19 та п. 20.2 ст. 20 Закону України "Про податок з
доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
, внаслідок чого нараховано
податок з доходів фізичних осіб у сумі 2352,42 грн.
Зазначене порушення було визначено відповідачем при виконанні
договору від 29.12.03р. укладеного між позивачем (замовник) та
приватним підприємцем Мазуром (підрядчиком), відповідно до якого
підрядчик зобов'язався провести роботи по демонтажу трубопроводів
своїми силами, інструментами, механізмами та матеріалами, а
замовник - прийняти виконані роботи та сплати вартість останніх
відповідно умов договору.
За вказаним договором приватному підприємцю протягом
березня-травня позивачем здійснена попередня оплата даних робіт у
загальній сумі 18095,50 грн. без утримання податку з доходів
фізичних осіб.
Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку серія А № 613638,
виданого Ново московською ОДПI приватний підприємець Мазур А.Г. є
платником єдиного податку з таких видів діяльності: оптова
торгівля, здача в оренду автотранспорту.
Норми Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"
( 889-15 ) (889-15)
, зокрема абзацу другого пункту 1.8 статті 1 Закону, не
можуть бути застосовані по відношенню до доходів (виручки)
виплачених на користь фізичної особи в межах здійснення цією
фізичною особою підприємницької діяльності, стосовно якої ця особа
є платником єдиного податку. Зазначене застереження не
поширюватиметься на "інші доходи" (в розумінні підпункту 9.12.2
зазначеного Закону) суб'єктів підприємницької діяльності.
Підпункт 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про
податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
то він встановлює
вимоги щодо оподаткування саме "інших доходів" суб'єкта
підприємницької діяльності (в розумінні Закону - це інші доходи,
ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту), тобто доходів,
отриманих суб'єктом підприємницької діяльності не в межах
здійснення власної підприємницької діяльності. Підпункт 9.12.3
пункту 9.12 статті 9 Закону обумовлює за суб'єктом підприємницької
діяльності статус податкового агента стосовно оподатковуваних
доходів фізичних осіб (найманих та таких, з якими перебуває у
цивільно-правових відносинах).
Судами першої та апеляційної інстанції було вірно зазначено,
що визначення видів підприємницької діяльності у заяві на право
застосування спрощеної системи оподаткування та свідоцтві платника
єдиного податку затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 29 жовтня 1999 р. №599 обмежує види
підприємницької діяльності, за які сплачується єдиний податок,
саме цим переліком.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання суду
апеляційної інстанції на неможливість застосування до даної
ситуації норм затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 29 грудня 2003 р. N 633 податкового
роз'яснення щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту
9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"
( 889-15 ) (889-15)
, з огляду на прямі приписи підпункту "д" підпункту
4.4.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно з яким не може бути притягнутим до
відповідальності платник податків, який діяв відповідно до
наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових
роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого
податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому
таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення
було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення
такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення,
що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).
При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення,
податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або
іншими експертними оцінками.
Проте застосування норм даного податкового роз'яснення не
дозволяє дійти висновку щодо сплати фізичною особою єдиного
податку з усіх видів підприємницької діяльності, здійснюваних ним.
Напроти, зазначене податкове роз'яснення містить прямі посилання
на те, що сплата прибуткового податку з доходів фізичних осіб у
складі єдиного податку не поширюватиметься на "інші доходи" (в
розумінні підпункту 9.12.2 Закону "Про податок з доходів фізичних
осіб" ( 889-15 ) (889-15)
) суб'єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Ексіммет" залишити без задоволення, а рішення Господарського
суду Дніпропетровської області від 17 травня 2005 року та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
1 серпня 2005 року- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і
оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у порядку та у строки,
передбачені ст.ст.237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.