Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Цуркана М.I.

судді-доповідача Гуріна М.I.

суддів Амєліна С.Є.

Ліпського Д.В.

Юрченка В.В.

секретар судового засідання Міненко I.М.

за участю позивача ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 14.12.2005 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 17.04.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва про призначення наукової пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва про призначення наукової пенсії.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 14.12.2005 року позов задоволено.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 17.04.2006 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 14.12.2005 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 17.04.2006 року, у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що трудовий стаж ОСОБА_1. відповідно до записів у трудовій книзі складає понад 50 років, він перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва та отримує пенсію за віком.

24.06.2005 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду із заявою про призначення наукової пенсії як науковому працівнику.

30.06.2005 року ОСОБА_1. відмовлено в призначенні наукової пенсії. Відмова мотивована відсутністю наукового стажу, передбаченого законодавством, а саме 20 років.

Науково-технічний стаж позивача, зазначений у трудовій книжці на посадах передбачених ст.ст. 22-1, 22-3 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) складає 12 років 10 днів.

Починаючи з 01.11.1979 року і по 01.05.1988 року позивач перебував на посаді інженера конструктора 1 категорії. На посаду інженера - конструктора 1 категорії ОСОБА_1. був переведений у зв'язку з переходом на нові умови оплати праці і зміною структури згідно постанови ЦК КПРС, СМ СРСР і ВЦСПС № 1058 від 24.12.1976 року.

24.05.2005 року виробничим об'єднанням "Київський радіозавод", позивачу було видано доповнення до запису у трудову книгу НОМЕР_1 , яким було уточнено даний пункт, а саме: "ОСОБА_1. з 01.11.1979 року по 01.05.1988 року продовжував працювати керівником тієї ж групи, з тими ж функціональними обов'язками, того ж відділу, що і до вказаної постанови ЦК КПРС, СМ СРСР і ВЦСПС № 1058 від 24.12.1976 року

Крім того, в період з 11.07.1997 року і по сьогоднішній день, тобто 8 років ОСОБА_1. займає посади провідного інженера та начальника сектора ВАТ "Елміз", які передбачені ст. ст. 22-1, 22-3, 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) .

Відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) пенсія науковим працівникам призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам - за наявністю стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років.

Конкретний перелік посад наукових працівників встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 257 від 04.03.2004 (257-2004-п) року "Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) .

У своїй постанові суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, чи віднесена, займана позивачем, посада до переліку посад наукових працівників, а лише встановив факт фактичного здійснення ОСОБА_1. керівництва наукового підрозділу 3 КБ, яке безпосередньо займалось науково-технічною діяльністю.

Крім того, зарахування судом наукового стажу з 11.07.1997 року по теперішній час на посаді начальника сектора ВАТ "Елміз" на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України від 24.03.2003 року № 03/4602 є неправомірним оскільки суперечить статті 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) , яка набрала чинності в новій редакції з 01.01.2004 року - призначення наукових пенсій поширено і на наукових працівників наукових установ, організацій недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно з цим Законом і до стажу наукової роботи зараховується період роботи у недержавних організаціях з часу ухвалення рішення про державну атестацію цієї установи. Головне управління не встановлювало стаж, який судом віднесено до наукового, а лише вказано, що ВАТ "Елміз" зареєстровано як наукова установа (тому науковий стаж на підприємстві можливо зарахувати тільки з дня проходження атестації). Цей факт судом не досліджено. Крім цього, у позові ОСОБА_1. не заявляв цю вимогу, а також не підтверджено висновком організації ВАТ "Елміз", що ОСОБА_1. працював в наукових підрозділах. Судами, також, не враховано, що при призначенні наукової пенсії ВАТ "Елміз"повинен проводити її відшкодування управлінню Пенсійного фонду України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. № 1826 (1826-2000-п) , а за постановою суду це здійснено без відома організації, а за достовірність наданої інформації відповідальність несе підприємство.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін апеляційний суд міста Києва не мотивував своє рішення чому він не погодився з доводами апеляційної скарги і не спростував викладені в апеляційній скарзі висновки про те, що Дарницький районний суд міста Києва, задовольняючи вимоги позивача, допустився помилки в застосуванні норм матеріального права.

За таких обставин, коли судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, рішення судів підлягають скасування з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва задовольнити частково.

Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 14.12.2005 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 17.04.2006 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .