У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.04.2007
№ К-30459/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Бившевої Л.I. Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
представники сторін в судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ЗАТ "Українська промислова компанія "Добромиль" на постанову
Господарського суду Львівської області від 18.05.2006 та ухвалу
Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2006 по
справі № 5/321-12/64 А
за позовом Закритого акціонерного товариства "Українська
промислова компанія "Добромиль"
до Державної податкової інспекції у Сокальському районі
Львівської області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги (з уточненням) про визнання нечинними
податкових повідомлень-рішень від 02.08.2005 № 0007511530/0, №
0007521530/0, № 0007531530/0.
Постановою Господарського суду Львівської області від
18.05.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного
господарського суду від 16.08.2006 по справі № 5/321-12/64 А - в
позові відмовлено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, Позивач (далі - ЗАТ)
подав касаційну скаргу, обгрунтовуючи тим, що за порушення
платником термінів сплати податку за землю, до нього не
застосовуються штрафні санкції в порядку, передбаченому Законом
України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" (далі - Закон № 2181). I тому враховуючи все зазначене в
скарзі, позивач просить скасувати постанову Господарського суду
Львівської області від 18.05.2006 та ухвалу Львівського
апеляційного господарського суду від 16.08.2006 по справі №
5/321-12/64 А.
Відповідач (далі - ДПI) заперечення на касаційну скаргу не
надав.
Досліджуючи позовні вимоги, судами першої та апеляційної
інстанції встановлені фактичні обставини справи про те, що
Червоноградською об'єднаною державною податковою інспекцією,
правонаступником якої є Державна податкова інспекція у
Сокальському районі Львівської області на підставі п.п.17.1.7 п.
17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
винесено податкові повідомлення-рішення:
від 02.08.2005 № 0007511530/0 за затримку на 588 календарних
днів граничного строку плати узгодженої суми податкового
зобов'язання по земельному податку ЗАТ було нараховано штраф в
сумі 76 498,41 грн.;
від 02.08.2005 № 0007521530/0 за затримку на 72 календарних
дні граничного строку плати узгодженої суми податкового
зобов'язання по земельному податку ЗАТ було нараховано штраф в
сумі 3 642 грн.;
від 02.08.2005 № 0007531530/0 за затримку на 11 календарних
днів граничного строку плати узгодженої суми податкового
зобов'язання по земельному податку ЗАТ було нараховано штраф в
сумі 2 725,70 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення після оскарження в
адміністративному порядку залишені без змін.
Суди також встановили, що податкові зобов'язання по
земельному податку були визначені та узгоджені платником податку у
розрахунках по платі за землю № 108 від 01.02.2002, № 156 від
31.01.2003, № 453 від 27.01.2005.
Задовольняючи позов, Господарський суд Львівської області
виходив з того що сплата податку за землю та нарахування штрафних
санкцій на порушення терміну сплати такого узгодженого податкового
зобов'язання регулюється нормами Закону України від 21.12.2000 №
2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами".
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої
інстанції повністю.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до преамбули Закону України від 21.12.2000 № 2181
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(зі змінами
і доповненнями) цей Закон є спеціальним законом з питань
оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),
включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та
внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
до платників податків контролюючими органами, у тому числі за
порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає
процедуру оскарження дій органів стягнення.
Суди, як було зазначено, посилаючись на п. 5.1 ст. 5 Закону
України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон № 2181) та керуючись п.п.17.1.7
п. 17.1 ст. 17 цього Закону визнали правомірним нарахування штрафу
у відповідних розмірах.
Суд касаційної інстанції не погоджується із наведеним
обгрунтуванням судових рішень, оскільки по відношенню до Закону №
2181 спеціальним законом щодо земельних питань є Закон України від
03.07.1992 № 2535 "Про плату за землю" відповідно до преамбули
якого - цей Закон визначає розміри та порядок плати за
використання земельних ресурсів, а також напрями використання
коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників
та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного
податку. Тобто відносини в сфері земельних правовідносин
регулюються спеціальним законодавством. Отже саме ст. 14 Закону
України № 2535 "Про плату за землю" встановлено, що платники
земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки
державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно
обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за
станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають
відповідному органу державної податкової служби за
місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на
поточний рік за формою, встановленою центральним податковим
органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних
декларацій.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в даному випадку,
позивачем самостійно обчислено суми податкових зобов'язань у
розрахунках по платі за землю: від 01.02.2002 № 108; від
31.01.2003 № 156; від 27.01.2005 № 453.
Тобто беззаперечним є те, що платником податків самостійно
узгоджено суму податкового зобов'язання.
А тому у зв'язку із необхідністю визначення моменту подання
податкової декларації необхідно врахувати норму п. в) пп. 4.1.4 п.
4.1 ст. 4 Закону № 2181, де зазначено, що податкові декларації
подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом
"г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів
за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Також абз. 3 пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що платник податку звільняється від обов'язку
подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період
протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання
були відображені у річній податковій декларації на поточний рік
відповідно до закону з питань окремого податку, збору
(обов'язкового платежу).
Таким чином, аналізуючи зазначену норму п. в) пп. 4.1.4 п.
4.1 ст. 4 Закону № 2181 - суд касаційної інстанції прийшов до
висновку, що нарахування штрафних санкцій в межах базового
податкового періоду неприпустимо, так як повинно проводитись після
закінчення податкового періоду. I дата відліку такого нарахування
прив'язана до моменту граничного строку - тобто після закінчення
поточного року, в якому подано декларацію.
Враховуючи викладене та з огляду на те, що пп. 17.1.7. п.
17.1 ст. 7 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, визначено - у разі коли платник податків не
сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних
строків, визначених цим Законом, такий платник податку
зобов'язаний сплатити штраф у відповідних розмірах - суд
касаційної інстанції встановив, що застосування вказаної норми
Законом № 2181 є неправомірним, оскільки саме Законом України "Про
плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
встановлено річний граничний термін
сплати податкового зобов'язання по податку за землю.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку,
що суди необгрунтовано визначились про безпідставність вимог
Позивача та правомірність нарахування штрафних (фінансових)
санкцій за несвоєчасну сплату до бюджету задекларованих сум плати
за землю, оскільки зазначені суми були сплачені без порушення
встановлених строків сплати.
Відповідно аналізуючи наведені норми Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, встановлено, що суди першої та
апеляційної інстанцій дослідивши обставини справи винесли
постанову та ухвалу без дотриманням норм матеріального права, які
підлягають скасуванню, а скарга задоволенню. Позовні вимоги
підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ "Українська промислова компанія
"Добромиль" задовольнити.
Постанову Господарського суду Львівської області від
18.05.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 16.08.2006 по справі № 5/321-12/64 А скасувати.
Позов задовольнити. Податкові повідомлення-рішення
Червоноградською об'єднаною державною податковою інспекцією від
02.08.2005 № 0007511530/0, № 0007521530/0, № 0007531530/0 щодо
визначення зобов'язання по сплаті штрафу в розмірі 76 498,41 грн.,
3 462 грн., 2 725,70 грн. відповідно за несвоєчасну сплату
узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку
визнати недійсними.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді Л.I. Бившева
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров