Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.

суддів Білуги С.В.

Гаманка О.I.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Дашківській О.Є.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на постанову апеляційного суду Житомирської області від 17.04.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про поновлення на службі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, -

встановила:

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про поновлення на службі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 11.01.2006 р. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 17.04.2006 р. судове рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано незаконним наказ начальника УМВС України в Житомирській області НОМЕР_1. Зобов'язано начальника УМВС України в Житомирській області поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ з 15.12.2004 р. та виплатити грошове забезпечення за період з 15.12.2004 р. по 17.04.2006 р.

На зазначене судове рішення апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга УМВС України в Житомирській області, в якій ставиться питання про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін з наступних підстав.

Судами вірно встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Романівському РВ УМВС України в Житомирській області на посаді оперуповноваженого групи державної служби боротьби із економічною злочинністю.

Наказом начальника УМВС України в Житомирській області НОМЕР_1. ОСОБА_1 звільнено в запас за пунктом "є" статті 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114 (114-91-п) .

Пунктом "є" частини 1 статті 64 Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України" передбачається, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас в за порушення дисципліни.

08.12.2004 р. позивач чергував в складі слідчо-оперативної групи Романського РВ УМВС України в Житомирській області. О 1 год. 20 хв. 08.12.2004 р. співробітниками внутрішньої безпеки в Житомирській області ДВБ ГУБОЗ МВС України спільно з IОС УМВС України в Житомирській області було здійснено перевірку Романівського РВ УМВС України в Житомирській області. Матеріалами службової перевірки, протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння НОМЕР_2 було встановлено, що ОСОБА_1 знаходився в стані алкогольного сп'яніння.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно неповноти наявного в матеріалах справи протоколу медичного огляду ОСОБА_1 для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння НОМЕР_2 (п. 12 протоколу заповнений не повністю). Позивач наполягав на проведенні повторного дослідження його біологічного середовища (слина, кров тощо) для доведення відсутності стану сп'яніння, однак такого дослідження не було проведено.

Показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судовому засіданні при апеляційному розгляді заперечили факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння 08.12.2004 р.

Отже, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно встановлено відсутність достовірних відомостей про перебування позивача на службі 08.12.2004 р. в стані алкогольного сп'яніння та його неправомірне звільнення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що порушень судом норм матеріального та процесуального права не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області залишити без задоволення, постанову апеляційного суду Житомирської області від 17.04.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про поновлення на службі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.