ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
головуючого - судді - Бутенка В.I.,
суддів : Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії
голови Святошинського районного суду міста Києва, -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною
скаргою.
У скарзі просив визнати неправомірними дії голови
Святошинського районного суду міста Києва щодо відмови передати
іншому судді цивільну справу за позовом скаржника до
лікарсько-консультативної комісії поліклініки №3 для дорослих
територіального медичного об'єднання Святошинського району м.
Києва про відшкодування шкоди.
При цьому посилався на те, що вказана справа 27 серпня 2002
року була розглянута Святошинським районним судом м. Києва і
рішенням, постановленим під головуванням судді Пізняхівського Ф.М.
задоволений його позов.
Дане рішення було скасовано ухвалою апеляційного суду м.
Києва від 08 квітня 2003 року та справу направлено на новий
розгляд і, на його думку, неправомірно передано суб'єктом
оскарження у провадження іншого судді - Кривов'яз А.П., оскільки
зазначена ухвала була оскаржена ОСОБА_1 в касаційному порядку, а
питання про прийняття касаційної скарги вирішувалось суддею
Пізняхівським Ф.М.
Між тим, незважаючи на наявність касаційної скарги, справа
призначалася до розгляду, про що він повідомлений не був. Після
повернення справи з Верховного Суду України також не направлялись
сторонам повідомлення про розгляд справи відповідно до вимог ст. 9
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Скаржник вказував на те, що він звертався до суб'єкта
оскарження з заявами про передачу цивільної справи в провадження
іншому судді, проте голова Святошинського районного суду м. Києва
своїм листом від 16.07.2004 року йому в цьому відмовив.
Просив зобов'язати суб'єкта оскарження доручити провадження у
справі іншому судді цього ж суду або розглянути справу по першій
інстанції апеляційним судом м. Києва, а також просив витребувати
анкетні дані секретаря судових засідань Станіславчук М.А. для
можливості подання позовної заяви про відшкодування матеріальної
та моральної шкоди, спричиненої неналежним виконанням нею
службових обов'язків щодо повідомлення сторін про розгляд справ.
Рішенням апеляційного суду міста Києва від 30 вересня 2004
року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав
касаційну скаргу, в якій просить його скасувати.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Апеляційним судом було повно встановлено дійсні обставини
справи, застосовано належні норми матеріального та процесуального
закону та зроблено обгрунтований висновок про те, що скаржником по
суті ставиться питання позапроцесуального контролю за розглядом
цивільної справи.
Такий висновок узгоджується як з вимогами закону, так і з
матеріалами справи.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України "Про судоустрій
України" ( 3018-14 ) (3018-14)
, судді при здійсненні правосуддя незалежні
від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише
закону.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у
будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання,
зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або
в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на
неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом
відповідальність.
Статтею 24 вказаного Закону визначені повноваження голови
місцевого суду та його заступників, до яких, зокрема, відноситься
здійснення організаційного керівництва діяльністю суду.
Слід зазначити, що в даному випадку процесуальним
законодавством не регламентовано питання передачі справ з
провадження від одного судді до іншого.
Така можливість передбачена у випадках, коли суддя не може
брати участі в розгляді справи з підстав, встановлених
процесуальним законом і вирішується шляхом пред'явлення відводу.
Відповідно до ч.2 ст. 248-2 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
(в
редакції 1963 року) суб'єкти оскарження несуть відповідальність за
невиконання лише тих обов'язків, які були на них покладені
законодавчими або іншими нормативними актами.
При цьому згідно ч.3 ст. 248-7 цього ж Кодексу, якщо
оскаржувані рішення, дії було вчинено відповідно до закону, в
межах повноважень державного органу, юридичної або службової особи
і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє
рішення про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, апеляційний суд обгрунтовано визнав, що голова
Святошинського районного суду м. Києва діяв у межах наданих йому
чинним законодавством повноважень і дійшов висновку, що підстави
для визнання його дій неправомірними відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом
прийнято законне і обгрунтоване рішення, під час розгляду справи
порушень норм матеріального чи процесуального права ним допущено
не було.
Доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом
висновків не спростовують, а тому оскаржуване судове рішення
повинно залишатись без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 223, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2004 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :