ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Харченка В.В., суддів - Васильченко Н.В.,
Гончар Л.Я, Кравченко О.О, Матолича С.В., розглянувши у
попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької
об'єднаної державної податкової інспекції на рішення
Господарського суду Волинської області від 16 червня 2004 року та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22
листопада 2004 року у справі за позовом суб'єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної
державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду Волинської області від 16 червня
2004 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 22 листопада 2004 року було задоволено
позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання
недійсним рішення.
Вказані судові рішення вмотивовано порушенням порядку
нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами,
встановленого Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Луцька ОДПI
звернулася з касаційною скаргою, у якій просить рішення
Господарського суду Волинської області від 16 червня 2004 року та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22
листопада 2004 року скасувати.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 3 Методики визначення сум податкових
зобов'язань за непрямими методами, затвердженої Постановою
Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 № 697 ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
,
рішення про застосування непрямих методів визначення сум
податкових зобов'язань приймає керівник органу державної
податкової служби. В цьому рішенні обов'язково зазначаються
підстави його прийняття.
Пунктом 3 вказаної методики встановлено, що непрямі методи
визначення сум податкових зобов'язань застосовуються виключно
за наявності підстав, передбачених пунктом 4.3 статті 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Наведене також встановлено і п.п. 4.3.4 п. 4.3 ст. 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами і державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, яким
встановлено, що застосування непрямого методу для визначення
податкових зобов'язань платників податків у випадках, не
передбачених цим пунктом, не дозволяється.
Згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
якщо контролюючий орган не може
самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника
податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього
Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження
підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження
фізичної особи або ухиленням платника податків чи його
посадових осіб від надання відомостей, передбачених
законодавством, а також якщо неможливо визначити суму
податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником
податків податкового обліку або відсутністю визначених
законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань
платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей
метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було
подано, але під час документальної перевірки, що проводиться
контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки,
наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку,
передбаченому законодавством.
Визначення податкового зобов'язання за непрямими методами
передбачає інший, ніж це передбачено для решти випадків
донарахування податкового зобов'язання, порядок доведення суми
донарахованих податків.
Якщо загальними нормами підпункту 4.2.3 пункту 4.2. статті 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що обов'язок доведення того, що будь-яке
нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених
підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на
платника податків, то згідно з виключенням з цього пункту, у
випадку застосування непрямих методів, згадана норма не
застосовується.
У такому випадку обов'язок доведення правомірності
донарахованих сум покладається на податковий орган, крім того, у
відповідності до підпункту 4.3.5 пункту 4.3. статті 4 згаданого
Закону рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у
судовому порядку за поданням керівника (його заступника)
відповідного податкового органу.
Отже, наведеними нормами прямо визначено порядок нарахування
та стягнення зобов'язань, нарахованих за непрямими методами, який
передбачає стягнення таких зобов'язані у судовому порядку у
випадку доведення правомірності їх нарахування податковим органом.
Натомість такі зобов'язання увійшли до оспорюваного
податкового повідомлення - рішення, і стягувалися у загальному
порядку, з застосуванням загальної процедури оскарження та
загальним розподілом обов'язку доведення.
Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
при розгляді справи допущено неправильне застосування норм
матеріального чи порушення норм процесуального права, які
передбачені ст.ст. 225-229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
як підстави для
зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без
розгляду або закриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної
інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та
процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана
вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують,
підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні
відсутні.
Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення, а рішення Господарського суду
Волинської області від 16 червня 2004 року та постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2004
року - без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її оголошення, і
оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у порядку та у строки,
передбачені ст.ст.237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий /підпис/ В.В.Харченко
Судді /підпис/ С.В. Матолич
/підпис/ К.Г.Леонтович
/підпис/ Н.В. Васильченко
/підпис/ О.О.Кравченко
З оригіналом вірно
суддя Н.В.Васильченко