ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: Бутенка В.I.,
суддів: Сороки М.О.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.
при секретарі Пархоменко О.В.,
з участю представника заявника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою Центру ревізій Львівської залізниці
на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 березня
2005 року
за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії Центру ревізій
Львівської залізниці,
встановила:
У листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою
на неправомірні дії Центру ревізій Львівської залізниці,
посилаючись на порушення останнім його прав.
Ухвалою Нетішинського міського суду від 17 грудня 2004 року
справу направлено за підсудністю до Галицького районного суду м.
Львова.
Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 16 березня
2005 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, а справу
направлено для розгляду по суті в Нетішинський міський суд.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Центр
ревізій Львівської залізниці звернувся з касаційною скаргою до
Верховного Суду України, в якій посилаючись на порушення норм
процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції
скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Листом Верховного Суду України від 14 жовтня 2005 року справа
передана Вищому адміністративному суду України для вирішення її в
порядку касаційного провадження.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 липня
2006 року у справі відкрито касаційне провадження.
Судом встановлено, що оскаржується постанова про накладення
адміністративного стягнення у вигляді штрафу за безквитковий
проїзд (ст. 135 Кодексу України про адміністративні правопорушення
( 80731-10 ) (80731-10)
).
Направляючи справу до Галицького районного суду м. Львова за
підсудністю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до
статті 244 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року, чинного на час
розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, скарга
подається за місцезнаходженням органу чи місцем роботи службової
особи. Місцезнаходження органу та місце роботи службової особи,
яка наклала адмінстягнення на заявника є Галицький район м.
Львова.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд
виходив з того, що судом порушено вимоги ч. 4 ст. 132 ЦПК України
1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року, оскільки передано до іншого суду справу,
розпочату розглядом по суті.
Вказаний висновок суду апеляційної інстанції відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи.
Доводи касаційної скарги про те, що справа не призначалась до
розгляду вказаного висновку суду не спростовують, оскільки, як
правильно зазначив у своїй ухвалі апеляційний суд, ухвалою від 8
грудня 2004 року справу було призначено до розгляду і в цьому
судовому засіданні вирішено питання про передачу справи до іншого
суду.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Центру ревізій Львівської залізниці залишити
без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Хмельницької області
від 16 березня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судові рішення Вищого адміністративного суду України, які
ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути оскаржені
лише за винятковими обставинами - з мотивів неоднакового
застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї
самої норми права; визнання судових рішень міжнародною судовою
установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують
міжнародні зобов'язання України - протягом одного місяця з дня
відкриття таких обставин шляхом подачі скарги безпосередньо до
Верховного Суду України.
Судді: (підписи)
з оригіналом згідно
суддя: