ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
     У Х В А Л А
 
     IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
     28 березня  2007 року  м. Київ 
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду   України  у
складі :
     Суддів:  Бутенка В. I.,
     Лиски Т. О. (доповідач),
     Панченка О. I.,
     Сороки М. О.,
     Штульмана I. В.,
     провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за  позовом  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2,ОСОБА_3,
Новомосковського проектно-виробничого підприємства будівництва  та
архітектури,  Новомосковського   міськрайонного   бюро   технічної
інвентаризації, Новомосковської районної державної  адміністрації,
третя особа -  виконавчий  комітет  Орловщанської  сільської  ради
Новомосковського району Дніпропетровської області про зобов'язання
вчинення певних дій,  за  касаційною  скаргою  ОСОБА_1  на  ухвалу
Апеляційного суду  Дніпропетровської області від  03  червня  2004
року,
 
                  В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А  :
     Ухвалою Iндустріального районного  суду  м.  Дніпропетровська
від 18 лютого 2004 року  частково  задоволено  заяву  ОСОБА_3  про
скасування заходів забезпечення  позову,  вжитих  ухвалою  від  25
грудня 2002 року, і знято арешт з земельної ділянки,  розташованої
АДРЕСА_1,  та  відмовлено  у  знятті   арешту   з   домоволодіння,
розташованого за цією ж адресою.
     Ухвалою Апеляційного суду  Дніпропетровської області  від  03
червня 2004 року апеляційна  скарга  ОСОБА_3,  ОСОБА_2  задоволена
частково,    ухвала    Iндустріального    районного    суду     м.
Дніпропетровська від 18 лютого  2004  року  скасована,  а  питання
направлене на новий розгляд в суд першої інстанції.
     У   касаційній   скарзі   на   ухвалу    Апеляційного    суду 
Дніпропетровської області від 03 червня 2004 року ОСОБА_1  ставить
питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції в зв'язку
з  неправильним  застосуванням  норм   процесуального   права   та
залишення в силі ухвали суду першої інстанції.
     В обгрунтування доводів касаційної скарги позивач посилається
на те, що він не був належним чином повідомлений про час  і  місце
розгляду  апеляційної  скарги  і   справа   була   розглянута   за
відсутності його і його представника. Крім того,  ОСОБА_1  вважає,
що суд апеляційної інстанції помилково скасував ухвалу суду першої
інстанції від 18 лютого 2004  року,  не  вказавши  при  цьому  які
помилки  допущені  судом  першої   інстанції,   у   чому   полягає
неправильність судового рішення, які  обставини  не  дослідив  суд
першої інстанції при вирішенні питання, а також на яких  підставах
справа направлена до суду першої  інстанції  для  нового  розгляду
питання по суті.
     Заслухавши  суддю-доповідача,  розглянувши   та   обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши  матеріали  справи,  колегія
суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що  касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
     Відповідно  до ч.3 ст.  220-1  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і  залишає  рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
     Згідно  з  ст..  224  Кодексу  адміністративного  судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
         суд  касаційної  інстанції  залишає  касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо  визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових  рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
     Твердження позивача про порушення судом апеляційної інстанції
норм  процесуального  права  у  зв'язку  з  неповідомленням   його
належним чином про час і місце  розгляду  справи  не  можуть  бути
взяті до уваги, оскільки спростовуються матеріалами  справи  (а.с.
179).
     Суд апеляційної інстанції дійшов  вірного  висновку,  що  суд
першої інстанції, постановляючи ухвалу від 18 лютого 2004 року, не
дослідив всі обставини справи, які  мають  значення  для  розгляду
заяви відповідачів про скасування заходів забезпечення позову,  не
вказав і не обгрунтував підстави зняття арешту з земельної ділянки
і відмови у знятті арешту з домоволодіння.
     Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу  слід  залишити  без  задоволення,  оскільки  ухвала   суду
апеляційної   інстанції   постановлена    з    додержанням    норм 
процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не
спростовують.
     Керуючись    ст.ст.   220-1,   223,    224,    231    Кодексу 
адміністративного  судочинства  України, колегія суддів,-
     У  Х  В  А  Л  И  Л  А  :
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без  задоволення,  а ухвалу
Апеляційного суду  Дніпропетровської області від  03  червня  2004
року - без  змін.
     Ухвала оскарженню не підлягає,  крім  випадків,  передбачених
ст.. 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     Судді :
     (підпис)  В. I. Бутенко
     (підпис)  Т. О. Лиска
     (підпис)  О. I. Панченко
     (підпис)  М. О. Сорока
     (підпис)  I. В. Штульман
     З оригіналом згідно  суддя  Т. О. Лиска