ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі
головуючого-судді Бутенка В.I.,
суддів: Лиски Т.О., Панченка О.I., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
при секретарі Якименко О.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_5 та 3-ї особи ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за касаційною
скаргою представника позивача ОСОБА_1 на постанову Волноваського
районного суду Донецької області від 19 січня 2006 року та ухвалу
судової палати апеляційного суду Донецької області від 14 березня
2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Новоандріївської
сільської ради Волноваського району Донецької області, треті
особи: Волноваський районний відділ земельних ресурсів, Товариство
з обмеженою відповідальністю "Аграрне підприємство "Данко" про
визнання незаконними дій сільської ради щодо державної реєстрації
договору оренди земельної ділянки та визнання недійсною державної
реєстрації договору оренди земельної ділянки, -
встановила:
В грудні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про
визнання незаконними дій виконкому Новоандріївської сільської ради
Волноваського району з держаної реєстрації договору оренди
земельної ділянки від 07.03.2003 року та визнання недійсною
державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, який
укладений ним з ТОВ "Кирилівське".
В обгрунтування позову посилався на ті обставини, що у 2005
році ним був укладений договір оренди землі із
сільськогосподарським фермерським господарством "Мечта" (далі -
СФГ "Мечта"), однак 08.11.2005 року йому стало відомо, що
Волноваським районним судом винесена ухвала про відкриття
провадження за заявою ТОВ "АП Данко" (правонаступник ТОВ
"Кирилівське") до нього й СФГ "Мечта" про визнання недійсним
зазначеного договору оренди земельної ділянки.
З позовної заяви йому стало відомо, що проект договору оренди
земельної ділянки підписаний у 2003 році між ним і ТОВ
"Кирилівське" був також підписаний і останнім, а потім 02.07.2003
року рішенням виконкому Новоандріївської сільської ради НОМЕР_1
проведено його державну реєстрацію.
Вважав дії виконкому Новоандріївської сільської ради щодо
реєстрації договору оренди земельної ділянки незаконними, а
державну реєстрацію договору оренди землі недійсною, тому що
реєстрація договору, на його думку, мала бути здійснена виконавчим
комітетом після перевірки документів органом земельних ресурсів на
відповідність чинному законодавству України й надання
обгрунтованого висновку.
Волноваський районний відділ земельних ресурсів 23.06.2003 р.
надав висновок про відмову у державній реєстрації договору оренди
земельної ділянки з ТОВ "Кирилівське". При цьому, орган земельних
ресурсів виходив з того, що договір не містить у додатках
плану-схеми земельної ділянки. Цей недолік впливає на можливість
визначення місця розташування об'єкта оренди. За таких обставин
вважав, що виконком Новоандріївської сільської ради не мав
законних підстав для реєстрації вказаного договору, у зв'язку з
чим просив визнати дії з реєстрації незаконними, а також визнати
недійсною державну реєстрацію договору оренди його земельної
ділянки з ТОВ "Кирилівське" (правонаступником ТОВ АП "Данко").
Постановою Волноваського районного суду Донецької області від
19.01.2006 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової
палати в цивільних справах апеляційного суду Донецької області від
14.03.2006 року, в заявлених позовних вимогах відмовлено.
Не погоджуючись з такими висновками судів першої та другої
інстанції представник позивача ОСОБА_1 звернулась до Вищого
адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій просила
скасувати вказані рішення судів, посилаючись на те, що викладені в
них висновки не відповідають фактичним обставинам справи, порушено
і неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема
ст.ст. 13, 18 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
(у
редакції, що діяла на момент укладення та реєстрації договору), п.
5, 9 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі,
затверджений постановою КМ України від 25.12.1998 р. №2073
( 2073-98-п ) (2073-98-п)
, не застосовані норми статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та статей 8, 9 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
та прийняти нову постанову, якою
задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
які з'явилися в судове засідання, перевіривши правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, місцевий суд виходив
з того, що держана реєстрація договору оренди земельної ділянки
проведена у відповідності з приписами законодавства, яке не
передбачає порядку складання окремого плану (схеми) земельної
ділянки, оскільки Державний акт на право приватної власності на
землю містить у собі план земельної ділянки, а тому складання
окремого документа суди визнали непотрібним.
З цим висновком місцевого суду обгрунтовано погодився і
апеляційний суд. Він є правильним і підтвердженим дослідженими в
судовому засіданні доказами, які надані сторонами.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач ОСОБА_2
на підставі Державного акту на право приватної власності на землю
від 16.04.2002 року є власником земельної ділянки розміром 5,6066
га. Земельна ділянка розташована на території Новоандріївської
сільради Волноваського району в зазначених межах відповідно до
плану доданого до цього акту.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2003 року між
ОСОБА_2 і ТОВ "Кирилівське" було укладено договір оренди
зазначеної земельної ділянки строком на три роки в межах згідно з
планом. Цього ж дня між сторонами складено акт прийому передачі
земельної ділянки.
Факт державної реєстрації договору оренди посвідчено гербовою
печаткою та підписом голови Новоандріївської сільської ради
Волноваського району на підставі рішення виконкому НОМЕР_1, яким
посвідчувалися факти державної реєстрації договорів оренди інших
власників земельних ділянок, розташованих на тій же території.
Також встановлено, що умови договору оренди ними
виконувалися. Земельна ділянка використовувалася орендарем для
ведення сільськогосподарських потреб. Позивач ОСОБА_2 своєчасно, у
визначеному розмірі одержував від останнього за користування
земельною ділянкою орендну плату. Даний позов заявлено позивачем в
період строку дії оскаржуваного договору оренди, після укладення
останнім договору оренди земельної ділянки з СФГ "Мечта".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.33 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, до делегованих
повноважень виконавчих органів сільських рад віднесена реєстрація
права користування землею і договорів на оренду землі, а також
п.3 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі,
затвердженого постановою КМ України від 25.12.1998 року № 2073
( 2073-98-п ) (2073-98-п)
, який є чинним, державна реєстрація договорів оренди
проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної ради,
Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями
за місцем розміщення земельної ділянки.
Таким чином, посилання в касаційній скарзі на те, що при
засвідченні факту державної реєстрації відповідач не прийняв до
уваги висновок районного відділу земельних ресурсів про відмову в
державній реєстрації з причини відсутності плану (схеми) земельної
ділянки, яка є невід'ємною частиною договору і тому дії
відповідача були незаконними, є неспроможними, такими що не
відповідають встановленим обставинам та вимогам земельного
законодавства.
Матеріалами справи встановлено, що для засвідчення факту
державної реєстрації договору оренди виконкомом сільської ради
використовувався план земельної ділянки, що додавався позивачу
ОСОБА_2 до державного акту на землю. Разом з останнім в оренду
товариства передавалися земельні ділянки інших власників для
цільового використання всіх земель єдиним масивом. Тому позиція
представника позивача про те, що орендатор не мав можливості
визначити на місцевості земельну ділянку позивача і що для
державної реєстрації потрібно було надати окремий план (схему)
ділянки, як додаток до договору оренди є необгрунтованою.
Як вбачається із наданих до суду першої інстанції планів
земельної ділянки - додатку до Державного акту на землю та додатку
до договору оренди від 20.01.2005 року, укладеного між позивачем
та СФГ "Мечта", вони складені Волноваським відділом земельних
ресурсів і затверджені однією і тією ж посадовою особою ОСОБА_3
Крім того, в цих планах зазначено однаковий розмір земельної
ділянки, її межі, що спростовує доводи касаційної скарги про їх
нетотожність (а.с. 8, 24).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку
про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином
з'ясовано обставини справи та дано їм вірну правову оцінку.
Постановлені по справі рішення мотивовані і за своїм змістом
та формою відповідають вимогам матеріального і процесуального
закону.
Відсутні передбачені ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли
призвести до неправильного вирішення справи і бути підставою для
скасування ухвалених по справі судових рішень.
Наведені в скарзі доводи правильність висновків судів не
спростовують.
За таких обставин суд апеляційної інстанції, обгрунтовано
залишивши рішення суду першої інстанції в силі, відмовив
позивачу у задоволенні його скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 залишити без
задоволення.
Постанову Волноваського районного суду Донецької області від
19 січня 2006 року та ухвалу судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Донецької області від 14 березня 2006 року
залишити без змін.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02.01.2007
року про зупинення виконання постановлених по справі судових
рішень визнати такою, що втратила силу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає за винятком випадків, передбачених ст. 237
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий:
Судді: