ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Гуріна М.I. (доповідач у справі)
суддів Амєліна С.Є.
Гаманка О.I.
Заїки М.М.
Кобилянського М.Г.
секретар судового засідання Міненко I.М.
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1на рішення Луцького міськрайонного суду від 16.11.2004 року
та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 10.02.2005 року
у справі за скаргою ОСОБА_1про визнання наказу управління
Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про
звільнення неправомірним, поновлення на роботі, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про
визнання наказу управління Міністерства внутрішніх справ України у
Волинській області від 09.03.2004 року № 16 о/с про звільнення
неправомірним та поновлення на роботі.
В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 послався на те, що
наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ
України у Волинській області від 09.03.2004 року № 16 о/с його
було незаконно звільнено зі служби з посади оперативного чергового
УБОЗа згідно підпункту "в" пункту 64 Положення про проходження
служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ
УРСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від
29.07.1991 року № 114 ( 114-91-п ) (114-91-п)
, тобто через обмежений стан
здоров'я, оскільки рапорт про звільнення він написав під примусом.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 16.11.2004 року у
задоволенні скарги відмовлено.
Ухвалу апеляційного суду Волинської області від 10.02.2005
року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, заявник
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
Луцького міськрайонного суду від 16.11.2004 року та ухвалу
апеляційного суду Волинської області від 10.02.2005 року, а у
справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу,
посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального
права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 20.02.2004 року ОСОБА_1 подав суб'єкту
оскарження рапорт про звільнення його з органів внутрішніх справ в
зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
Свідоцтвом про хворобу НОМЕР_1, виданим військово-лікарською
комісією управління Міністерства внутрішніх справ України у
Волинській області, встановлено, що ОСОБА_1 обмежено придатний до
військової служби.
Наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ
України у Волинській області від 09.03.2004 року № 16 о/с його
було звільнено зі служби з посади оперативного чергового УБОЗа
згідно підпункту "в" пункту 64 Положення про проходження служби
рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991
року № 114 ( 114-91-п ) (114-91-п)
, тобто через обмежений стан здоров'я.
Відповідно до пункту третього Положення на службу в органи
внутрішніх справ приймаються на добровільних засадах особи, які
досягли 18-річного віку, здатні за особистими якостями, освітою і
станом здоров'я виконувати покладені на них обов'язки.
Оскільки ОСОБА_1 у встановленому порядку визнано обмежено
придатним до військової служби, крім того, він особисто виявив
бажання звільнитися з органів внутрішніх справ, то суди дійшли
правильного висновку про правомірність його звільнення. Крім того,
будь-яких доказів того, що рапорт про своє звільнення він написав
під примусом позивач не надав.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про
те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне
застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального
права, що призвели до неправильного вирішення спору.
За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій
не допустили порушень норм матеріального та процесуального права
при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій,
касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові
рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 16.11.2004 року та
ухвалу апеляційного суду Волинської області від 10.02.2005 року у
справі за скаргою ОСОБА_1про визнання наказу управління
Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про
звільнення неправомірним, поновлення на роботі залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
(підпис)
М.I. Гурін
Судді
(підпис)
С.Є. Амєлін
(підпис)
О.I. Гаманко
(підпис)
М.М. Заїка
(підпис)
М.Г. Кобилянський
З оригіналом згідно
Суддя М.I. Гурін