ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову
Ленінського районного суду м. Донецька від 8 листопада 2005 року
та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2006
року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії державного
виконавця ВДВС Ленінського районного управління юстиції м.
Донецька, -
встановила:
В липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною
скаргою, в якій вказував, що державним виконавцем ВДВС Ленінського
районного управління юстиції м. Донецька при примусовому виконанні
виконавчого листа НОМЕР_1, виданого Волноваським міським судом
Донецької області, 17.06.2005 р. було винесено постанову про арешт
майна та заборону його відчуження, а саме квартири АДРЕСА_1, що
належить скаржнику на праві приватної власності. Заявник вважав,
що при винесенні вказаної постанови було порушено вимоги ч.2 ст.
62-1 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
,
оскільки квартира на той момент перебувала у заставі за договором
іпотеки НОМЕР_2, укладеного з АКБ "Райффайзенбанк Україна".
У зв'язку з цим ОСОБА_1 просив суд визнати дії державного
виконавця незаконними та стягнути на його користь 600 грн. на
відшкодування понесених витрат на юридичну допомогу, 40 грн. за
оформлення довіреності та суму державного мита.
Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 8
листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду
Донецької області від 13 січня 2006 року, в задоволенні скарги
ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо визнання недійсною
постанови від 17.06.05 про арешт майна та оголошення про заборону
його відчуження було відмовлено.
В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм
матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним
обставинам справи, просив постановлені по справі судові рішення
скасувати та ухвалити нове рішення, яким його скаргу задовольнити.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, арешт на майно боржника може накладатися
державним виконавцем шляхом винесення постанови про відкриття
виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника
та оголошується заборона його відчуження.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі
виконавчого листа
НОМЕР_1 виданого Волноваським районним судом Донецької
області за вироком суду про примусове стягнення шкоди у розмірі
5000 грн. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, державний виконавець виніс
постанову про арешт квартири АДРЕСА_1 попередньо зробивши запит
до інформаційного центру Міністерства юстиції України з метою
встановлення факту реєстрації обтяження на майно.
Таким чином судами доведено, що державний виконавець діяв у
відповідності з вимогами законодавства про виконавче провадження
та відсутні підстави для визнання цих дій неправомірними.
Та обставина, що судом першої інстанції було допущено
помилку в даті договору іпотеки, висновків суду щодо умислу в діях
скаржника на ухилення від виконання вироку суду, який йому був
відомий, не змінює.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і
процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
підстави для їх обов'язкового скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити Демидову Віталію Iвановичу у задоволенні його касаційної
скарги.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а
постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 8 листопада
2005 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13
січня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя