№ К-20854/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2007р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. I.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Маринчак Н. Є.,
Рибченка А. О.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.03.2006р. у справі № 46/497
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Юг-Контракт"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.
Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників:
позивача - Вдовенко С. М.,
відповідача - Гончар С. В.,
встановив:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Контракт" подано
позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
№ 0001532610/0 від 18.06.2004р. про визначення суми податкового
зобов'язання по податку на додану вартість за лютий 2002р. в
розмірі 1 216 956 грн., в т. ч. 811 304 грн. основного платежу та
405 652 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2005р., з
урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від
03.10.2005р., у справі № 46/497 в задоволенні позовних вимог
відмовлено.
В обгрунтування такого висновку суд першої інстанції
зазначив, що: на момент проведення перевірки позивач був
зареєстрований по вул. О. Теліги, 41, кв. 23, зміни в статут
внесені лише 25.08.2004р.; позивачем не надані на запит документи,
які підтверджують показники декларацій з податку на додану
вартість; в матеріалах справи наявний акт обстеження про
незнаходження позивача за вказаною адресою; в разі включення сум
податку до складу податкового кредиту, непідтверджених
відповідними документами на момент проведення перевірки, платник
податку несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.03.2006р., з урахуванням ухвали та додаткової постанови
Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2006р.,
рішення від 19.09.2005р. по даній справі скасовано, позов
задоволено повністю; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва № 0001532610/0 від 18.06.2004р.;
стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 127
грн. 50 коп. державного мита, 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1651 грн.
20 коп. витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи.
При цьому судом апеляційної інстанції підставами прийняття
такого рішення вказано на те, що: відповідачем не було надано
жодних доказів щодо заявлених позивачем недостовірних даних в
будь-яких документах обов'язкової звітності; до позивача не
надходило жодних звернень про проведення позапланової перевірки та
запиту про надання необхідних для цього документів; відповідачем
при проведенні перевірки не досліджувались податкові накладні та
первинні документи; за результатами проведеної
судово-бухгалтерської експертизи (висновок № 495/496) податкові
накладні відповідають вимогам чинного законодавства,
фінансово-господарські операції відображені обгрунтовано, висновки
податкового органу документально та нормативно не підтверджені.
Відповідач, не погоджуючись з вказаною постановою, подав
касаційну скаргу в якій просить її скасувати, а рішення суду
першої інстанції залишити без змін посилаючись на порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема: п. п.
7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити
її без задоволення, а постанову від 22.03.2006р. без змін з
посиланням на надання апеляційним господарським судом об'єктивної
оцінки обставин справи, винесення постанови відповідно до закону
без порушення норм матеріального права.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин
справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий
адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, в результаті
безпідставної, в порушення вимог ст. 3 Указу Президента України
"Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності",
позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового
та валютного законодавства з окремих питань за лютий 2002р.
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва
виявлено заниження позивачем податкових зобов'язань по податку на
додану вартість в сумі 811 304 грн. та складено акт №
89/26-10/31841298 від 18.06.2004р. із зазначенням юридичної адреси
позивача: м. Київ, вул. Олени Теліги, 41, кв. 23.
18.06.2004р. на підставі вказаного акту відповідачем прийнято
податкове повідомлення-рішення № 0001532610/0 про визначення
позивачу суми податкового зобов'язання по податку на додану
вартість в розмірі 1 216 956 грн., в т. ч. 811 304 грн. основного
платежу та 405 652 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Наданим позивачем відповідачу 20.05.2004р. статутом в
редакції від 17.05.2004р., довідкою від 20.05.2004р. № 4431/28-107
про взяття на облік платника податків та свідоцтвом № 39063476 від
24.05.2004р. про реєстрацію платника податку на додану вартість
виданих позивачу відповідачем підтверджується обізнаність
інспекції до проведення перевірки про нове місцезнаходження
позивача за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8.
Також не відповідає дійсності твердження відповідача про
використання під час перевірки податкових накладних та Книги
обліку придбання товарів позивача, оскільки запиту на них на
адресу позивача не надходило та всі ці документи надані разом з
позовною заявою.
Висновком судово-бухгалтерської експертизи № 495/496 від
06.02.2006р. по даній справі встановлено відповідність наданих
позивачем податкових накладних вимогам податкового законодавства,
обгрунтоване відображення фінансово-господарських операцій по ним,
а також документальне та нормативне не підтвердження висновків
відповідача, викладених в акті № 89/26-10/31841298 від
18.06.2004р.
Таким чином апеляційний господарський суд дійшов правильного
висновку про ненадання відповідачем доказів щодо заявлених
недостовірних даних в будь-яких документах обов'язкової звітності
та відсутність аргументування недостовірності вказаних даних з
посиланням на відповідні документи.
Крім того, всупереч вимогам п. 6 розділу VII Прикінцеві та
перехідні положення КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
розгляд справи судом
першої інстанції здійснено в порядку, встановленому ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень
позивачем норм матеріального права, а саме: п. п. 7.4.5. п. 7.4.
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, висновок апеляційного господарського суду про
задоволення позову є вірним, постанова прийнята відповідно вимог
чинного законодавства, а вимоги відповідача є необгрунтованими та
задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224,
230, 231, 254 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
ухвалив:
1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006р. у
справі № 46/497 - без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та
може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1
ст. 238 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. I.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Маринчак Н. Є.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
суду України Брайко А. I.