К-2834/06 Про застосування альтернативної форми обліку платника податків - Текст документа

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність ДПI в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, -

встановила:

В квітні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною скаргою, в якій вказувала, що визначений їй податковими органами ідентифікаційний код платника податків вона не сприймає через релігійні переконання, але її прохання про застосування до неї альтернативної форми обліку платника податків ДПI у Жовтневому районі міста Дніпропетровська залишила без задоволення. У зв'язку з цим скаржниця просила суд визнати незаконною відмову податкового органу щодо внесення відмітки до її паспорту про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру та зобов'язати суб'єкта оскарження поставити таку відмітку.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2004 року, скаргу ОСОБА_1 було задоволено та визнано неправомірною бездіяльність ДПI у Жовтневому районі м. Дніпропетровська. Зобов'язано податковий орган внести до паспорту скаржниці відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру та звернутися з поданням до ДПА України про виключення з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів інформації про скаржницю.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, ДПI у м. Дніпропетровську звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просила вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні скарги відмовити.

Листом Верховного Суду України від 10.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України (2747-15) , підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про єдиний державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) для осіб, які через релігійні та інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігають раніше встановлені форми обліку платників податку та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність в них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій вірно виходили з того, що скаржниця вправі, як платник податків, обліковуватись не за ідентифікаційним номером.

Доводи касаційної скарги про те, що скаржниці вже визначений порядок обліку за ідентифікаційним номером і не має підстав його міняти, не можуть бути враховані, оскільки чинним законодавством не передбачено обмежень застосування положень вказаного вище Закону щодо осіб, яким ідентифікаційний номер вже встановлено.

Посилання податкової інспекції в касаційній скарзі на те, що вона не наділена повноваженнями щодо реалізації положень даного Закону спростовується положенням ст. 5 вище названого Закону, згідно якої реєстрація фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників, а для осіб які не мають постійного місця проживання в Україні - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.

Таким чином, прийняті по справі рішення відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська - залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2004 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .