К-13026/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого Бившевої Л.I.,
суддів: Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної
Т.М.,
при секретарі Павлушко Р.С.,
за участю:
представника позивача - Дячука В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Луцької об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18 серпня 2005 року
у справі № 5/22-92
за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції
до 1. Комунального підприємства "Луцькводоканал",
2. Приватної фірми "Західконтракт",
третя особа: Приватне підприємство "Волиньспецпроект", -
про визнання договорів недійсними, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2005 року Луцька ОДПI звернулась до суду з позовом
до КП "Луцькводоканал" та ПФ "Західконтракт" про визнання
недійсним договору купівлі - продажу товарів на умовах товарного
кредиту від 04 жовтня 2004 року та стягнення з відповідачів в
дохід держави все одержане за договором.
Позивач неодноразово уточняв позовні вимоги та остаточно
заявою від 19 травня 2005 року НОМЕР_2 просив визнати недійсними
договір купівлі - продажу товарів на умовах товарного кредиту від
04 жовтня 2004 року та договір відповідального зберігання НОМЕР_3
від 04 жовтня 2004 року, укладені між КП "Луцькводоканал" та ПФ
"Західконтракт", стягнути в доход держави з ПФ "Західконтракт"
отримані труби або вартість належного на відшкодування за нібито
поставлений товар (труби) згідно договору купівлі - продажу
НОМЕР_4 від 05 жовтня 2004 року.
Рішенням господарського суду Волинської області від 13 червня
2005 року позов задоволено частково. Визнано недійсними договори:
купівлі - продажу труб та їх зберігання від 04 жовтня 2004 року,
укладені між КП "Луцькводоканал" та ПФ "Західконтракт". В решті
позову відмовлено. Судові витрати по справі в сумі 288, 00 грн.
віднесені на КП "Луцькводоканал". Стягнуто з КП "Луцькводоканал",
ПФ "Західконтракт" та ПП "Волиньспецпроект" в доход Державного
бюджету по 1 000, 00 грн. штрафу за невиконання вимог ухвал суду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
18 серпня 2005 року рішення господарського суду Волинської області
від 13 червня 2005 року частково скасовано. Прийнято нове рішення,
яким в позові відмовлено повністю. Судові витрати (373, 00 грн.)
за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанціях
покладено на позивача. Стягнуто з КП "Луцькводоканал", ПФ
"Західконтракт" та ПП "Волиньспецпроект" в дохід держбюджету
України по 1000, 00 грн. штрафу за невиконання вимог ухвал суду
першої інстанції.
В касаційній скарзі Луцька ОДПI просить скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2005
року, а рішення господарського суду Волинської області від 13
червня 2005 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи
касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Судами було встановлено, що 04 жовтня 2004 року між КП
"Луцькводоканал" та ПФ "Західконтракт" було укладено договір
купівлі - продажу.
Відповідно до цього Договору ПФ "Західконтракт"
зобов'язувалось передати КП "Луцькводоканал" у власність товар на
загальну суму 4 662 197, 05 грн. на умовах відстрочення остаточної
оплати на певний термін і під відсоток, а КП "Луцькводоканал"
зобов'язувалось прийняти товар, сплатити його вартість і відсотки.
Загальна сума за послугу з відстрочки платежу за отриманий товар
склала 2 797 318, 25 грн.
04 жовтня 2004 року між тими ж сторонами було укладено
договір відповідального зберігання. Відповідно до умов договору
відповідального зберігання труби в кількості 1 592, 61 т. були
передані КП "Луцькводоканал" на відповідальне зберігання ПФ
"Західконтракт" по акту приймання - передачі від 05 жовтня 2004
року.
05 жовтня 2004 року КП "Луцькводоканал" уклало договір
купівлі - продажу труб, придбаних у ПП "Західконтракт", із ПП
"Волиньспецпроект, яке придбало товар за цим договором за ціною 4
708 816, 34 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з
того, що КП "Луцькводоканал" не надало доказів виробничої
необхідності закупівлі труб на суму 4,7 млн. грн., а також доказів
оплати труб за договором купівлі - продажу від 04 жовтня 2004
року, наявності коштів на рахунку на момент укладення угоди та на
обумовлену договором дату остаточного розрахунку. Крім того, суд
першої інстанції в своєму рішенні послався також на не
підтвердження факту існування труб та місця їх зберігання. Таким
чином, суд першої інстанції дійшов висновку про безтоварність
спірних угод та наявність умислу в діях посадових особах КП
"Луцькводоканал", які були направлені на ухилення від сплати
значної суми податків та одержання з Державного бюджету України
податку на додану вартість, що відповідно до ст. 234 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та ст. 207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
тягне недійсність цих
угод.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої
інстанції, посилався на те, що договір купівлі - продажу труб від
04 жовтня 2004 року не може бути визнаний фіктивним на підставі
ст. 234 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки за цим договором настали
правові наслідки у вигляді оплати покупцем за отриманий товар та
передачі товару покупцю, що підтверджується копіями векселів,
якими було проведено оплату; актами прийому - передачі, за якими
ці векселі передавались для ПП "Західконтракт"; поясненнями
колишнього директора ПП "Західконтракт" Савостьянова А.О., який
підтвердив, що оплата за труби була здійснена частково;
поясненнями колишнього директора ПП "Західконтракт" Савостьянова
А.О., який підтвердив, що передав труби для КП "Луцькводоканал";
поясненнями головного бухгалтера КП "Луцькводоканал" Волошиної
О.В. Продаж ПП "Волиньспецпроект" труб, на які КП "Луцькводоканал"
отримало право власності за договором від 04 жовтня 2004 року,
підтверджується поясненнями колишнього директора ПП
"Західконтракт" Савостьянова А.О.; договором купівлі - продажу від
05 жовтня 2004 року; копією видаткової накладної НОМЕР_1 від 05
жовтня 2004 року та довіреністю на отримання товарно-матеріальних
цінностей серії IНФОРМАЦIЯ_1 від 05 жовтня 2004 року, виданою на
ім'я ОСОБА_1.
На думку суду апеляційної інстанції, посилання в акті
перевірки від 20 грудня 2004 року на те, що розрахунки за
отриманий товар та відсотки по товарному кредиту, які виражені у
фіксованій сумі, на день проведення перевірки не проведені, не
можуть братись судом до уваги враховуючи те, що в акті перевірки в
порушення п. 1.7 Порядку оформлення результатів документальних
перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства
суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх
філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами не
було чітко зазначено, на який саме день проведення перевірки не
було здійснено оплату придбаного товару, що унеможливлює
встановити чи дійсно була проведена оплата чи ні. Крім того, на
думку суду апеляційної інстанції, декларація ПП "Західконтракт"
від 22 листопада 2004 року не може свідчити про те, що оплата КП
"Луцькводоканал" вартості труб для ПП "Західконтракт" не
проведена, оскільки оплата вартості труб була здійснена 10 грудня
2004 року, тобто в наступному місяці.
Суд апеляційної інстанції, також не погодившись з висновком
суду першої інстанції про фактичну відсутність труб і, як
наслідок, безтоварність угод, посилається в своєму рішення на те,
що цей висновок суду першої інстанції спростовується поясненнями
колишнього директора ПП "Західконтракт" Савостьянова А.О.;
поясненнями головного бухгалтера КП "Луцькводоканал" Волошиної
О.В., договорами купівлі - продажу від 04 жовтня 2004 року та від
05 жовтня 2004 року, Книгою продаж КП "Луцькводоканал" за
жовтень - листопад 2004 року.
В частині посилань суду першої інстанції на те, що у КП
"Луцькводоканал" не було виробничної необхідності для закупівлі
такої кількості труб, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом
першої інстанції не було взято до уваги те, що КП "Луцькводоканал"
закупало труби для перепродажу, крім того, згідно положень ст. 42
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
підприємство вільне у
виборі як обсягу закупок так і предметів закупок і не повинно
здійснювати закупку товарів, виходячи лише з виробничої
необхідності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання
недійсним договору про відповідальне зберігання від 04 жовтня 2004
року на підставі ст. 234 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, суд апеляційної
інстанції виходив з того, що за даним договором були створені
правові наслідки для ПП "Західконтракт" у вигляді обов'язку
зберігати труби, що підтверджується актами прийому - передачі на
відповідальне зберігання, поясненнями головного бухгалтера КП
"Луцькводоканал" Волошиної О.В., та для КП "Луцькводоканал" у
вигляді права в будь - який момент забрати речі, які знаходились
на зберіганні, що підтверджується видатковою накладною НОМЕР_1 від
05 жовтня 2004 року, довіреність на отримання товарно -
матеріальних цінностей серії IНФОРМАЦIЯ_1 від 05 жовтня 2004 року,
виданою на ім'я ОСОБА_1.
Стосовно посилання суду першої інстанції на ст. 207
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, суд апеляційної
інстанції зазначив, що позивачем не було доведено належними
доказами тих обставин, які відповідно до ст. 207 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
є підставою для визнання господарського
зобов'язання недійсним, до яких згідно з положеннями Постанови
Пленуму Вищого господарського суду України від 25 липня 2002 року
№ 1056 ( v1056600-02 ) (v1056600-02)
"Про заходи щодо забезпечення однакового і
правильного застосування законодавства про податки" можна віднести
надані податковими органами відомості про відсутність
підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та
фактичною адресою, про визнання недійсним в установленому чинним
законодавством порядку установчих (статутних) документів, про
неподання податкової звітності до органів державної податкової
служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта
підприємницької діяльності та інше.
Колегія суддів погоджується з рішення суду апеляційної
інстанції, який частково скасував рішення суду першої інстанції та
відмовив в задоволенні позову повністю, на підставі наступного.
Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що
договір купівлі - продажу на умовах товарного кредиту від 04
жовтня 2004 року та договір відповідального зберігання від 04
жовтня 2004 року створили для сторін правові наслідки у вигляді
прав то обов'язків, а тому вони не можуть бути визнані недійсними
на підставі ст. 234 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
оскільки ця стаття може бути застосована лише в тому випадку, коли
договір вчиняється двома сторонами без наміру створення правових
наслідків, які обумовлюються цим договором.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду
апеляційної інстанції, відповідно до якого договір купівлі -
продажу на умовах товарного кредиту від 04 жовтня 2004 року та
договір відповідального зберігання від 04 жовтня 2004 року не
можуть бути також визнані недійсними на підстав ч. 1 ст. 207
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам
закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам
держави і суспільства, або укладено учасниками господарських
відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції
(спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із
сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом
недійсним повністю або в частині.
Таким чином, для визнання договору недійсним з цих підстав в
усіх випадках потребують встановлення та доведення обставини, що
підтверджують невідповідність договору вимогам закону або
укладення його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави
і суспільства, або укладення його учасниками господарських
відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції
(спеціальної правосуб'єктності).
Враховуючи те, що позивачем не було представлено будь-яких
доказів на підтвердження того, що спірні договори не відповідають
вимогам закону або укладені учасниками господарський відносин з
порушенням господарської компетенції (спеціальної
правосуб'єктності), а доводи позивача щодо неправомірності
віднесення КП "Луцькводоканал" до податкового кредиту податку на
додану вартість в сумі 466 219, 71 грн., отриманого у складі
нарахованого проценту за товарний кредит, не можуть бути слугувати
беззаперечним доказом того, що сторони укладали договір з метою,
яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, суд
апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову в
задоволенні позову. При цьому, слід зазначити, що підтверджений
факт неправомірності віднесення КП "Луцькводоканал" до податкового
кредиту податку на додану вартість в сумі 466 219, 71 грн.,
отриманого у складі нарахованого проценту за товарний кредит,
тягне за собою наслідки, передбачені Законом України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, і не стосується
цивільно-правових відносин, які виникли між сторонами договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Луцької ОДПI
підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського
апеляційного господарського суду від 18 серпня 2005 року - без
змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення, а постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 18 серпня 2005 року - без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Суддя - доповідач: (підпис) Л.I. Бившева
Судді: (підпис) М.I. Костенко
(підпис) Н.Є. Маринчак
(підпис) Є.А. Усенко
(підпис) Т.М. Шипуліна
З оригіналом згідно
Суддя Л.I. Бившева