К/скарга №К-26416/06
 
                ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                 01010, м.Київ, вул.Московська, 8
                           У Х В А Л А
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     14.03.2007 р. Вищий адміністративний  суд  України  в  складі
колегії суддів:
     головуючого   Ланченко Л.В.
     суддів  Нечитайла О.М.
     Пилипчук Н.Г.
     Рибченка А.О.
     Степашка О.I.
     при секретарі:   Iльченко О.М.
     за участю представників:
     позивача: Кабанова I.М.
     відповідача 1: Кондракова В.В.
     відповідача 2: не з'явився
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
     Державної податкової інспекції у м.Iллічівську
     на  постанову  Господарського  суду  Одеської   області   від
03.05.2006 р. та постанову Одеського  апеляційного  господарського
суду від 29.06.2006 р.
     у справі № 14/116-06-3163 А
     за   позовом   Товариства   з   обмеженою    відповідальністю
"Українська Чорноморська Iндустрія"
     до 1. Державної податкової інспекції у м.Iллічівську
     2. Управління  державного казначейства в Одеській області
     про відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ, -
 
     ВСТАНОВИВ:
     ТОВ "Українська Чорноморська Iндустрія" звернулось з  позовом
до ДПI у м.Iллічівську, УДК в Одеській області про відшкодування з
державного бюджету  бюджетної заборгованості  по податку на додану
вартість за період з травня 2004 р. по  травень  2005  р.  в  сумі
1368404,00 грн.
     Постановою   Господарського   суду   Одеської   області   від
03.05.2006 р. позов задоволено.
     Постановою Одеського  апеляційного  господарського  суду  від
29.06.2006 р. постанову місцевого господарського  суду  змінено  в
частині  стягнення  судового  збору,  в  іншій  частині  постанову
залишено без змін.
     Відповідачем-1 подана  касаційна  скарга,  у  якій  ставиться
питання про скасування судових рішень, з  підстав  порушення  норм
матеріального та процесуального права, та  про  прийняття  нового,
яким просить в позові відмовити повністю.
     Доводи   касаційної   скарги   обгрунтовуються   необхідністю
проведення  перевірки  сплати  до  державного  бюджету   основними
постачальниками сум ПДВ, а також тим, що  право  на  відшкодування
виникає лише при  фактичній  сплаті  ПДВ,  а  не  з  самого  факту
існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару.
     Позивач   у  запереченнях   на  касаційну  скаргу   та   його
представник у суді касаційної інстанції, просив  касаційну  скаргу
залишити без задоволення, судові рішення - без змін.
     Відповідач-2  представників  у  судове  засідання  касаційної
інстанції  не  направив,  про  час  та  місце    розгляду   справи
повідомлений   належним   чином,   що   підтверджується   поштовим
повідомлення. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4  ст.221
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     Перевіривши   у   відкритому   судовому   засіданні   повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів  дійшла  висновку,  що  касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
     Як  встановлено  у  справі,  у  позивача  згідно   податкових
декларацій з ПДВ за період з травня 2004 р.  по  травень  2005  р.
виникло право на відшкодування бюджетної заборгованості з  ПДВ  на
загальну суму 4516683,00 грн.
     Зазначене підтверджується актом перевірки від  08.09.2005  р.
№1747/23-204-3279054,  складеного  відповідачем  за   результатами
планової документальної перевірки з  питань  дотримання  позивачем
вимог  податкового  та  валютного  законодавства   за   період   з
31.03.2004  р.  по  31.03.2005  р.  та  актом  від  24.01.2006  р.
№134/23-101/5, складеного за результатами перевірки  відшкодування
ПДВ за квітень та травень 2005 р.
     Частково бюджетне  відшкодування  ПДВ  позивачу  проведено  у
жовтні 2005 р. у сумі 140469,00 грн., у серпні - вересні  2005  р.
здійснено зарахування податкових  зобов'язань  позивача  з  ПДВ  в
рахунок  погашення  бюджетної  заборгованості  з   ПДВ   на   суму
2191239,00 грн.,  та  в  березні  2006  р.  відшкодовано  бюджетну
заборгованість   з   ПДВ   на   суму   816571,00   грн.    Залишок
невідшкодованої суми становить 1368404,00 грн.
     Згідно пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону  України  "Про  податок  на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         (у редакції  яка  діяла  на  момент
виникнення спірних правовідносин) у  разі,  коли  за  результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з  пп.7.7.1  цієї  статті,
має від'ємне значення, така сума підлягає  відшкодуванню  платнику
податку з державного бюджету України протягом  місяця,  наступного
після подачі декларації.
     Підставою  для  отримання   відшкодування   є   дані   тільки
податкової декларації за звітний період.
     Відшкодування здійснюється шляхом  перерахування  відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок  платника  податку  в
установі  банку,   що   його   обслуговує,   або   шляхом   видачі
казначейського  чека,  який   приймається   до   негайної   оплати
(погашення) будь-якими банківськими установами.
     Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
пункті п.7.7 ст.7 Закону України "Про  ПДВ"   ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        строку,
вважаються   бюджетною   заборгованістю.   На    суму    бюджетної
заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків   від
облікової ставки  Національного  банку  України,  встановленої  на
момент її виникнення,  протягом  строку  її  дії,  включаючи  день
погашення.
     Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної  заборгованості  звернутися  до  суду  з   позовом   про
стягнення  коштів  бюджету  та  притягнення  до   відповідальності 
посадових осіб,  винних  у  несвоєчасному  відшкодуванні  надмірно
сплачених податків.
     Таким чином, суди попередніх інстанцій встановивши  наявність
у позивача права на бюджетне відшкодування у заявленій  ним  сумі,
дійшли вірного висновку про обгрунтованість  позову  та  стягнення
 бюджетної заборгованості.
     Судом  апеляційної  інстанції  правомірно  відхилено   доводи
відповідача-1 про зменшення  бюджетного  відшкодування  з  ПДВ  за
період  з  травня  2004  р.  по  травень  2005  р.  у  зв'язку   з
зарахуванням за податковими векселями  податкових  зобов'язань  за
березень 2006 р., оскільки згідно податкової декларації з  ПДВ  за
березень 2006 р.  податковий кредит позивача  перевищив  податкові
зобов'язання.
     Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки  вони
не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.
     Відповідно до п.1.8  ст.1  Закону  України  "Про  податок  на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         бюджетне відшкодування -  сума,  що
підлягає  поверненню  платнику  податку  з  бюджету  у  зв'язку  з
надмірною сплатою податку в випадках, визначених цим Законом.
     Якщо контрагент н е  виконав  свого  зобов'язання  по  сплаті
податку до бюджету, то  це  тягне  відповідальність  та  негативні
наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є  підставою
для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на
додану вартість у разі,  якщо  останній  виконав  усі  передбачені
законом умови щодо  отримання  такого  відшкодування  та  має  всі
документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
     Враховуючи викладене, судова колегія не  вбачає  підстав  для
задоволення касаційної скарги та скасування судового рішення.
     Керуючись  ст.  ст.  220,  221,   223,   224,   230   Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , суд -
 
                             УХВАЛИВ:
     Касаційну   скаргу   Державної   податкової    інспекції    у
м.Iллічівську залишити без задоволення, а постанову Господарського
суду Одеської області від 03.05.2006 р. 
( в частині залишеній без змін)
та постанову  Одеського  апеляційного господарського суду від 29.06.2006 р. - без змін.
     Ухвала набирає чинності з моменту проголошення  і  може  бути
оскаржена до Верховного Суду України  за  винятковими  обставинами
протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
     Головуючий   Л.В.Ланченко
     Судді  О.М.Нечитайло
     Н.Г.Пилипчук
     А.О.Рибченко
     О.I.Степашко
     Повний текст складено 15.03.2007 р.