ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I. (доповідач),
Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за позовом суб'єкта підприємницької
діяльності-фізичної особи ОСОБА_1до Державної податкової інспекції
у Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2005 року СПД ОСОБА_1 звернулась до господарського
суду із вказаним позовом.
У позові зазначала, що 02.01.2005 року посадовими особами
відповідача була здійснена перевірка в магазині позивача за
адресою: АДРЕСА_1 щодо контролю за здійсненням розрахункових
операцій у сфері готівкового та безготівкового обліку суб'єктами
підприємницької діяльності, за результатами перевірки складено акт
без номера від 02.01.2005р.
Згаданим актом перевірки зафіксовано порушення п.13 ст. 3
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
№ 265/95-ВР від 06.07.1995р. (із змінами та
доповненнями), а саме невідповідність сум готівкових коштів на
місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, яка зазначена
в денному звіті РРО у розмірі 370,80 грн.
На підставі цього акту відповідачем було прийнято податкове
повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким на СПД ОСОБА_1 накладено
штраф у розмірі 1854 грн. за порушення п.13 ст. З Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
№
265/95-ВР від 06.07.1995р.
Вважаючи, що нею порушень законодавства допущено не було,
позивачка просила визнати згадане податкове повідомлення-рішення
недійсним.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18
травня 2005 року, залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 04 липня 2005 року, позов СПД
ОСОБА_1 задоволений частково. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПI у Орджонікідзевському районі м. Харкова №
НОМЕР_1 в частині визначення сум штрафних санкцій в розмірі 1854
грн. податковим зобов'язанням. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ДПI у
Орджонікідзевському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, в
якій просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким
відмовити СПД ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Судами як першої, так і апеляційної інстанцій були повно
встановлені фактичні обставини справи, визначені спірні
правовідносини та вірно застосовано норми матеріального і
процесуального права.
Так, судами правильно визнано правомірним застосування
відповідачем до СПД ОСОБА_1 штрафних санкцій, оскільки було
доведено факт порушення нею п.13 ст.3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
В той же час судами обгрунтовано визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення відповідача в частині визначення сум штрафних
санкцій податковим зобов'язанням.
При цьому суди виходили з того, що відповідно до преамбули
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
він є спеціальним
законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
до платників податків контролюючими органами.
Згідно п. 1.9 і п.1.10 ст. 1 зазначеного Закону податкове
повідомлення і податкова вимога є письмовим повідомленням і
вимогою контролюючих і податкових органів про обов'язок платника
податків сплатити суму податкового зобов'язання чи погасити суму
податкового боргу. Ці форми актів ненормативного характеру можуть
застосовуватися тільки до обов'язків по сплаті податків і зборів
(відповідно до п. 2.5 Порядку направлення органами державної
податкової служби України податкових повідомлень платникам
податків, податкове повідомлення-рішення є однією з форм
податкового повідомлення).
З цього судами зроблений правильний висновок, що Закон №
2181-111 ( 2181-14 ) (2181-14)
регулює відносини, що складаються саме зі
сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а перелік
податків і зборів (обов'язкових платежів), визначений ст.ст. 13-15
Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від
25.06.1991 р., є вичерпним.
Статтею 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначаються штрафні санкції за порушення
податкового законодавства. Разом з цим, ст. 17 вказаного Закону
України не передбачено застосування штрафних санкцій за порушення
вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
За таких обставин судами правомірно визнано, що нараховані за
порушення Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
фінансові санкції не є податковим
зобов'язанням або податковим боргом.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами
прийняті законні і обгрунтовані рішення, під час розгляду справи
порушень норм матеріального чи процесуального права ними допущено
не було.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не
спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатися
без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 220-1, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення, а
рішення господарського суду Харківської області від 18 травня
2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 04 липня 2005 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :