Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого:     Смоковича М.I.

суддів:    Горбатюка С.А.

Мироненка О.В.

Весельської Т.Ф.

Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 06 квітня 2004 року та ухвалу  апеляційного суду Сумської області від 07 червня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до  управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, установи  виконання покарань № 116, управління Державного департаменту України  з питань виконання покарань в Сумській області про спонукання звільнення його на пенсію як працівника міліції, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, установи  виконання покарань № 116, управління Державного департаменту України  з питань виконання покарань в Сумській області про спонукання звільнення його на пенсію як працівника міліції.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 квітня 2004 року скаргу  ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 07 червня  2004 року ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 06 квітня 2004 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі ухвалами судів, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить скасувати ухвали судів першої та  апеляційної інстанції і направити справу на новий судовий розгляд.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу  управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області зазначає, що ухвала Зарічного районного суду м. Суми від 06 квітня 2004 року та ухвала  апеляційного суду Сумської області від 07 червня 2004 року постановлені без порушень норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм  процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не  підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до статті 248-5 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15)   1963 року скаргу може бути подано в суд: у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

З наявних матеріалів вбачається, що наказом управління виконання покарань від 22.11.1999 року № 27 позивач був звільнений зі служби в органах кримінально-виконавчої системи за статтею 63 пункт "б" на підставі рапорту позивача від 15.11.1999 року  про "звільнення з органів Державного департаменту України з питань виконання покарань на пенсію за станом здоров'я". Після чого, з моменту  звільнення ОСОБА_1 отримував пенсію не як працівник міліції, без пільг, передбачених для працівників міліції. У 2001 році позивач отримав трудову книжку, а у  2003 році звернувся до суду.

Таким чином, суди дійшли обгрунтованого висновку, що позивачу з 1999 року були відомі обставини його звільнення, і вважаючи свої права порушеними, він мав можливість своєчасно звернутись до суду  за захистом своїх прав. Будь-яких поважних причин пропуску  встановленого законом строку на звернення до суду позивачем повідомлено не було.

Колегія суддів погоджується з висновком судів, які, залишаючи позов  Поярка В.О. без розгляду, виходили з того, що позивачем не наведено поважних причин пропуску встановленого законом строку на звернення до суду.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та  апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, які зазначені у статтях 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та  процесуального права, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 06 квітня 2004 року та ухвалу  апеляційного суду Сумської області від 07 червня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до  управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, установи  виконання покарань № 116, управління Державного департаменту України  з питань виконання покарань в Сумській області про спонукання звільнення його на пенсію як працівника міліції  -  залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .