ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.03.2007
№ К-7071/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I. Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника позивача Федис Л.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської
області на рішення Господарського суду Львівської області від
22.12.2004 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 23.06.2005 по справі № 5/2890-19/340
за позовом Комунального підприємства "Дрогобичводоканал"
до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції
Львівської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 23.09.2004 № 001987/23-4.
Рішенням Господарського суду Львівської області від
22.12.2004, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 23.06.2005 по справі № 5/2890-19/340,
позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції,
Відповідач (далі - ДПI) подав касаційну скаргу, в якій зазначено,
що суди не взявши до уваги положення Закону України "Про ціни і
ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
(ст. 7) та Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(п. 1.32 ст. 1,
п. 5.1 ст. 5) безпідставно включено до складу валових витрат суму,
що перевищує рівень звичайної ціни на мембрани іоноселективного
електрода для визначення високо розрядних фосфат-іонів, придбаних
у ТОВ "Печора Тур". Також скаржник вважає, що судами не враховано
норми Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.7.5 п.
7.7 ст. 7). I враховуючи все зазначене в скарзі ДПI просить
скасувати рішення Господарського суду Львівської області від
22.12.2004 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 23.06.2005 по справі № 5/2890-19/340 і відмовити в
задоволенні позовних вимог.
Позивач (далі - КП "Дрогобичводоканал") надав заперечення на
касаційну скаргу, в якому зазначив, що відповідно до висновку
КНДIСЕ та Донецької торгово-промислової палати - рівень звичайних
та справедливих цін на мембрани може коливатись в межах від 2010
грн. до 2170 грн. а не 86,25 грн., як вважає ДПI і тому Позивач
вважає правомірним суд несення сум ПДВ за договором
купівлі-продажу мембран до податкового кредиту у відповідності до
п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. I тому враховуючи викладене в запереченні
та на підставі наявних в справі матеріалів просить судові рішення
залишити без змін.
Досліджуючи позовні вимоги, судами першої та апеляційної
інстанції встановлені фактичні обставини справи про те, що із
13.09.2004 по 23.09.2004 ДПI було проведено позапланову
документальну перевірку фінансово-господарської діяльності КП
"Дрогобичводоканал", за результатами якої складено Акт перевірки
від 23.09.2004 № 000515/23-4/03348910 та винесено податкове
повідомлення-рішення від 23.09.2004 № 001987/23-4 про нарахування
податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 111 578 грн. та
фінансових санкцій в сумі 55 789 грн. за порушення пп. 7.4.1, пп.
7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Підставною таких нарахувань став договір купівлі-продажу №
224/10/03 мембран іоноселективного електрода для визначення високо
розрядних фосфат-іонів кількістю 290 штук на загальну суму 699 480
грн. (в т. ч. 116 580 грн. ПДВ), укладений 24.10.2003 між
Позивачем та ТОВ "Печора Тур". Підтвердженням виконаного договору
є податкова накладна від 27.10.2003 № 173 на суму 699 480 грн. (в
т. ч. 116 580 грн. ПДВ).
При цьому 27.10.2003 Позивач уклав договір комісії з ПП
"Детройт", за яким ПП "Детройт" взяло на себе зобов'язання
реалізації товару комітента за межами митної території України.
Експорт здійснено на користь резидента США - фірми "Gіlpatrіk
Trade Companі". Здійснення вказаної операції підтверджено
вантажною митною декларацією.
На думку ДПI за операцією купівлі-продажу вартість придбаних
мембран не може відноситись до валових витрат, оскільки
підприємством не було отримано доходу, так як вважає, що при
придбанні товару перевищено рівень звичайних цін.
Визнаючи вказані податкове повідомлення-рішення недійсними,
суд першої інстанції послався на положення 7.4.1, пп. 7.4.5 п.
7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
При прийнятті постанови, суд апеляційної інстанції підтримав
висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення суми
ПДВ до податкового кредиту виходячи з того, що в акті перевірки не
зазначено про дослідження Позивачем цін, що склались на ринку
ідентичних товарів та враховуючи висновок КНДIСЕ і Донецької
торгово-промислової палати, які визначили - рівень звичайних та
справедливих цін на мембрани може коливатись в межах від 2010 грн.
до 2170 грн.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
заперечення на неї, пояснення представника позивача, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
В силу ст. 7 Закону України від 03.12.1990 № 507 "Про ціни і
ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
- вільні ціни і тарифи встановлюються на
всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких
здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Тому судами першої та апеляційної інстанцій вірно зроблено
висновок про те, що ДПI безпідставно застосувало визначення
"звичайної ціни", так як договірна ціна на мембрани відповідає
рівню справедливих цін і вказане підтверджено судами.(договори,
накладні, податкові накладні, розрахункові документи, а також
операції по експорту). Тобто Позивач реалізував продукцію за
цінами, які були встановлені на договірній основі, так як
законодавчими актами України на вказану продукцію не встановлені
державні ціни.
I відповідно суди правомірно визначились в застосуванні абз.
2 пп. 5.39.п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94
"Про оподаткування прибутку підприємства" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,за яким
не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків
платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт,
послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним
з таким платником податку особам.
Таким чином суди прийшли до вірного висновку, що відповідно
до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168 "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких
витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -
актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який
засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт
(послуг) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону).
Враховуючи наведені норми податкового законодавства (Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємства" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
),
суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів про те,
що Позивачем доведено правомірність віднесення суми за договором
до валових витрат і як наслідок визначення податкового кредиту. А
тому податкове повідомлення-рішення від 23.09.2004 № 001987/23-4
визнано недійсним в межах чинного законодавства.
Відповідно аналізуючи наведені норми Законів, які
спростовують доводи касаційної скарги стосовно неправильного
застосування норм матеріального права, встановлено, що суди першої
та апеляційної інстанцій правильно дослідили обставини справи та
винесли рішення та постанову з дотриманням норм матеріального і
процесуального права, які не підлягають скасуванню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової
інспекції Львівської області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2004
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
23.06.2005 по справі № 5/2890-19/340 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров