ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.03.2007
№ К-7036/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I. Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
представники сторін в судове засідання не з'явились, про час
і місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на рішення
Господарського суду АР Крим від 14.03.2005 та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.04.2005
по справі № 2-7/4232-2005
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи
ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
14.03.2005, залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 26.04.2005 по справі №
2-7/4232-2005 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Відповідач
(далі - ДПI) подав касаційну скаргу де зазначив, що збір на
розвиток електротранспорту в АР Крим був введений у відповідності
до Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік"
( 380-15 ) (380-15)
. I враховуючи все зазначене в скарзі, просить судові
рішення скасувати, в позові відмовити.
Позивач (далі - ВАТ) заперечення на касаційну скаргу не
надав.
Досліджуючи позовні вимоги, судами першої та апеляційної
інстанції встановлені фактичні обставини справи про те, що ДПI
проведена тематична перевірка дотримання вимог податкового
законодавства, правильності начислення і своєчасності сплати збору
на розвиток пасажирського електротранспорту суб'єктом
підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період роботи з 01.06.2003
по 31.12.2004 та складеного Акт перевірки, в якому зазначено про
порушення вимог пунктів 1.2, 2.1, 4.1, 5.1, 6.1 Постанови
Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.02.2003 №
434-3/03 "Про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в
Автономній Республіці Крим", і на підставі якого донараховано збір
на розвиток пасажирського електротранспорту на загальну суму 4 020
грн. та винесено на підставі п. "б" пп.. 4.2.2. ст. 4 Закону
України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове повідомленням-рішенням № НОМЕР_1
від 11.01.2005 за несплату приватним підприємцем збору на розвиток
пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим як
податкове зобов'язання, яке підлягає сплаті в терміни, встановлені
ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції виходив з того,
що Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим від
19.02.2003 № 434-3/03 про затвердження "Положення про збір на
розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці
Крим" не є законодавством України про оподаткування, у зв'язку з
чим податкове повідомлення-рішення, винесене на його підставі
протирічить чинному законодавству України про оподаткування. В
обгрунтування своїх доводів, місцевій господарський суд послався
на Закон України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, яким
визначений вичерпний перелік загальнодержавних, а також місцевих
податків і зборів, і враховуючи ст. 1 даного Закону, суд
визначився, що податки і збори, внесення яких не передбачено даним
Законом, сплаті не підлягають.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Згідно ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, кожний
зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених законом.
Ставки, механізм стягнення податків і зборів (обов'язкових
платежів) не можуть встановлюватися або змінюватися іншими
Законами України, крім Законів про оподаткування. Податки і збори
(обов'язкові платежі), стягнення яких не передбачено цим Законом,
сплаті не підлягають. Зміни і доповнення до цього закону, іншими
Законами України про оподаткування, які торкаються надання пільг,
зміни податків, зборів, механізму їх сплати вносяться в цей Закон,
інші закони України про оподаткування не пізніше, ніж за шість
місяців до початку нового бюджетного року і набувають чинності з
початку нового бюджетного року", (ст. 1 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
).
Відповідно суди правомірно визначились, що збір на розвиток
пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим
введений не законодавством України, а Постановою Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, і не може бути віднесений до
податкового зобов'язання суб'єкта підприємницької діяльності.
Таким чином суди прийшли до висновку, що збір на розвиток
пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим не
може бути віднесений до категорії податкових зобов'язань, виходячи
з положень Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
,
а також Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, у зв'язку з чим, при
прийнятті податкового повідомлення-рішення безпідставно
застосований Закон України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
I на противагу заперечень Скаржника щодо судових витрат
пунктом 15 статті 3 - Декрету Кабінету Міністрів України "Про
державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
, за якою органи державне податкової служби
звільнені від сплати державного мита в бюджет як позивач та
відповідачі лише при подачі позовів, апеляційних та касаційних
скарг - суди першої та апеляційної інстанції вірно застосували ст.
49 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою
передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення,
господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в
тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного
мита.
Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми Закону України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, та Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, суди обгрунтовано
визначились з висновком про правомірність вимог Позивача.
Відповідно аналізуючи наведені норми Закону, які спростовують
доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування норм
матеріального права, встановлено, що суди попередніх інстанцій
правильно дослідили обставини справи та винесли рішення і
постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права,
які не підлягають скасуванню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
14.03.2005 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 26.04.2005 по справі № 2-7/4232-2005
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров