ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.03.2007
№ К-6935/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I. Бившевої Л.I., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника відповідача: Гуменюк I.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції (Державної
податкової інспекції у м. Житомирі) на рішення Господарського суду
Житомирської області від 23.12.2004 та постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 24.03.2005 по справі № 11/161
"НА"
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Житомирнафтопродукт"
до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції
(Державної податкової інспекції у м. Житомирі)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 29.06.2004 № 3250/40646/23-02 щодо
застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6 280,50 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від
23.12.2004, залишеним без змін постановою Житомирського
апеляційного господарського суду від 24.03.2005 по справі № 11/161
"НА" позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Відповідач
(далі - ДПI) подав касаційну скаргу яка обгрунтована тим, що
судовими інстанціями неправильно застосовано норм матеріального
права, а саме, пп. 1.2 ст. 1; пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону
України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі по тексту - Закон № 2181), на підставі
якого Скаржник робить висновок про правомірність застосування
штрафних санкцій. Посилаючись на порушення судом ст. 25 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
і
враховуючи все зазначене в скарзі, ДПI просить судові рішення
скасувати, в позові відмовити.
Позивач (далі - ВАТ) надав заперечення на касаційну скаргу, в
якому зазначив, що суди винесли обгрунтовані рішення, які не
підлягають скасуванню, оскільки висновок ДПI про порушення ВАТ п.
1 та п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та застосування до нього штрафних санкцій
відповідно до п. 1 та п. 6 ст. 17 цього Закону - є неправомірними
та такими, що суперечать законодавству.
На думку Позивача отримання раніше оплаченого товару
підприємствами-покупцями, який придбаний ними за договорами
купівлі-продажу нафтопродуктів не є розрахунковою операцією, як то
визначено Законом України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, оскільки картки багаторазового
використання, при пред'явлені яких здійснювався відпуск
нафтопродуктів, не є платіжним засобом в розумінні Закону України
"Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
,
так як за їх допомогою не здійснюється переказ грошових коштів, а
вони відображають кількість та марку нафтопродуктів, яку має право
отримати пред'явник картки, а продавець зобов'язаний відпустити.
При цьому судовими рішеннями встановлено, що 19.06.2004 ДПI
була проведена перевірка щодо правильності контролю за здійсненням
розрахункових операцій у сфері готівкового безготівкового обігу
АЗС № 2, що розташована за адресою: Житомирська область, смт.
Ємільчино та належить Позивачу, за результатами якої складений Акт
№ 06250574/23-02, в якому зазначено про встановлене порушення п. 1
ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
на АЗС № 2 при відпуску пального на загальну суму 1
239,10 грн. за безготівковим розрахунком (із використанням
платіжних карток) і не було проведено дані операції через
реєстратор розрахункових операцій. I в порушення п. 11 ст. 3 цього
Закону АЗС № 2 не забезпечило використання режиму попереднього
програмування найменування та ціни товарів при продажу всіх видів
паливно - мастильних матеріалів з використанням карток. Тому до
Позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції:
- згідно п.1 ст.17 зазначеного Закону - в п'ятикратному
розмірі вартості проданих товарів;
- згідно п.6 ст.17 Закону - в розмірі п'яти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, на загальну суму 6280,50 грн., на що
прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.06.2004 №
3250/10/40646/23-02.
Крім того, під час слухання касаційної скарги, судом
встановлено, що відбулась реорганізація Житомирської об'єднаної
державної податкової інспекції на Державну податкову інспекцію у
м. Житомирі, яка згідно свідоцтва про державну реєстрацію
юридичної особи та п. 1.10 Положення про Державну податкову
інспекцію у м. Житомирі є правонаступником Відповідача.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
заперечення на неї, пояснення представника відповідача, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як визначено ст. 1 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
- реєстратори розрахункових
операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами
підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями,
відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі -
суб'єктами підприємницької діяльності), які здійснюють операції з
розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі (із
застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при
продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами
підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу
іноземної валюти.
Головною обставиною справи, про що було зазначено в Акті - на
АЗС № 2, що перевірялась, - 19.06.04 було реалізовано пальне з
використанням карток багаторазового використання та відомостей без
застосування РРО.
Вказане пальне було відпущене відповідним споживачам згідно з
картками багаторазового використання (талонами), на виконання чого
були укладені договори купівлі-продажу.
Iз змісту ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
вбачається, що розрахункова операція -
приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів
(послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар
(ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної
картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо
оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або,
у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення
розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, пломбування та застосування
реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги),
затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614
( z0107-01 ) (z0107-01)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
05.02.2001 за № 107/5298, передбачено, що реєстрація продажу
товару (оплати послуги) через реєстратор розрахункових операцій
здійснюється одночасно з розрахунковою операцією. Судами першої та
апеляційної інстанцій було встановлено, що оплата товару
(розрахункова операція) передувала відпуску товару, тобто передача
товару від продавця до покупця то його оплата останнім не
співпадало в часі.
Відповідно посилаючись на п. 1.27 ст. 1 Закону України "Про
платіжну систему та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
, яким
визначено термін "платіжна картка" - це спеціальний платіжний
засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку
пластикової чи іншого виду картки, що використовується для
ініціювання переказу грошей з рахунка платника або з відповідного
рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг,
перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб,
отримання грошей у готівковій формі в касах банків, пунктах обміну
іноземної валюти уповноважених банків та через банківські
автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених
відповідним договором, - судами правомірно зроблено висновок про
те, що розрахунковою операцією є операція, при якій здійснюється
рух грошових коштів, що відповідає визначенню "розрахункова
операція", яке дане у ст. 2 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, - і встановлено незаконність
винесеного ДПI податкового повідомлення-рішення.
При цьому судова колегія повністю погоджується із висновками
судів першої та апеляційної інстанцій про те, що положення Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не
можуть бути розповсюджені на штрафні санкції, передбачені Законом
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
,
а тому вказані штрафні санкції не можуть бути визнанні як
податкове зобов'язання.
Таким шляхом судова колегія переконалась, що суди прийшли до
законного висновку про відсутність у ДПI підстав для застосування
штрафних санкцій і як наслідок винесення податкового повідомлення,
як такого, що не відповідає фактичним обставинам справи і таким,
що суперечить Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно аналізуючи наведені норми Закону, які спростовують
доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування норм
матеріального права, встановлено, що суди попередніх інстанцій
правильно дослідили обставини справи та винесли рішення і
постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права,
які не підлягають скасуванню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової
інспекції (Державної податкової інспекції у м. Житомирі) залишити
без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від
23.12.2004 та постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 24.03.2005 по справі № 11/161 "НА" залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Л.I. Бившева
А.О. Рибченко
М.О. Федоров