ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Справа № К-26919/06
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Ліпського Д.В. - головуючий,
Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,
Гуріна М.I.,
Кобилянського М.Г.,
Мироненка О.В.,
при секретарі Міненку I.М.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області від 11
липня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління
Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області,
Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх
справ України в Житомирській області про визнання нечинними дії та
визнання права на доплату до грошового забезпечення,
в с т а н о в и л а :
В березні 2001 року позивача звільнено зі служби в органах
внутрішніх справ у відставку й призначено пенсію на підставі
Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців,
осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
.
Вважав, що станом на 23 березня 2001 року набув право на
щомісячну доплату в розмірі 50% суми пенсії на підставі підпункту
"а" пункту 3 Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року
№926/96 ( 926/96 ) (926/96)
"Про умови грошового забезпечення осіб рядового
і начальницького складу та оплати праці працівників органів
внутрішніх справ".
Оскільки під час перебування на службі і до звільнення з неї
таку доплату відповідач не встановлював, в квітні 2006 року
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про визнання права на щомісячну
доплату, вважаючи, що порушене його право на належне грошове
забезпечення.
Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від
11 травня 2006 року позов задоволений.
Постановою судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Житомирської області від 11 липня 2006 року рішення районного
суду скасовано та ухвалено нове про відмову в позові.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду та залишити в силі постанову районного суду,
посилаючись на помилковість висновків апеляційного суду щодо
безпідставності позову.
В касаційній інстанції позивач підтримав доводи касаційної
скарги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи
повідомлений.
Перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до
висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з тих
підстав.
Згідно з підпунктом "а" пункту 3 Указу Президента України від
04 жовтня 1996 року №926/96 ( 926/96 ) (926/96)
"Про умови грошового
забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці
працівників органів внутрішніх справ", в редакції чинній до 31
серпня 2001 року, керівникам органів внутрішніх справ надано право
у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів
установлювати особам рядового і начальницького складу органів
внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років
згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в
інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25
до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.
З обставин справи вбачається, що набувши право на пенсію за
вислугу років позивач не був залишений на службі, а звільнений з
неї наказом начальника Управління внутрішніх справ України в
Житомирській області НОМЕР_1.
З урахуванням приведених вимог законодавства і встановлених
обставин справи апеляційний суд обгрунтовано прийшов до висновку
про відсутність у позивача права на щомісячну доплату в розмірі
від 25 до 50 відсотків суми пенсії, передбачену підпунктом "а"
пункту 3 Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/96
( 926/96 ) (926/96)
"Про умови грошового забезпечення осіб рядового і
начальницького складу та оплати праці працівників органів
внутрішніх справ".
Встановивши невідповідність висновків суду обставинам справи,
порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело
до неправильного вирішення справи апеляційний суд правильно
скасував рішення районного суду і ухвалив нове про відмову в
позові.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування
апеляційним судом вимог щодо права позивача на щомісячну доплату в
розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії є неприйнятними
виходячи з обгрунтувань наведених в даній ухвалі.
Судове рішення апеляційним судом ухвалено з додержанням норм
процесуального та матеріального права, передбачених статтею 226
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
підстав
для його скасування і залишення в силі рішення суду першої
інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
постанову судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Житомирської області від 11 липня 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Судді:
Д.В. Ліпський С.Є. Амєлін М.I. Гурін М.Г. Кобилянський
О.В. Мироненко