ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 -
представника суб'єкта підприємницької діяльності-ОСОБА_2 на
постанову господарського суду Львівської області від
06.11.-02.12.2005 р. й ухвали Львівського апеляційного
господарського суду від 10.04.2006 р. у справі №1/961-9/456 за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ)
"Хіко" до Управління комунального майна Львівської міської ради,
суб'єкта підприємницької діяльності-ОСОБА_2, Львівської міської
ради про визнання частково нечинним ухвали Львівської міської ради
НОМЕР_1 та переведення прав і обов'язків за договором
купівлі-продажу, -
встановила:
В грудні 2004 року ТзОВ "Хіко" звернулося до суду із
зазначеним позовом, в якому вказувало, що 29.05.1998 р. між ТзОВ
"Хіко" та Управлінням комунального майна Львівської міської ради
було укладено договір оренди нежитлових приміщень загальною площею
542,4 м.кв. АДРЕСА_1 строком до 26.02.2007 р.
01.10.2001 р. між позивачем та приватним підприємцем,
суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 був
укладений договір про передачу останній частини орендованого ТзОВ
"Хіко" приміщення площею 50,0 кв.м. на умовах договору суборенди
строком на три роки - до 30.10.2004 р.
Після закінчення терміну дії договору суборенди позивач
звернувся з вимогою до ОСОБА_2 звільнити займане приміщення, від
якої дізнався, що між нею та Управлінням комунального майна
Львівської міської ради на підставі ухвали сесії Львівської
міської ради НОМЕР_1 було укладено договір НОМЕР_2 купівлі-продажу
нежитлових приміщень шляхом викупу і що підставою для таких дій
став лист директора ТзОВ "Хіко" НОМЕР_3 про відмову від
переважного права на купівлю даного приміщення.
Позивач, посилаючись на ту обставину, що ніякої згоди про
відмову від переважного права на купівлю орендованого приміщення
не надавав і не підписував, просив суд визнати недійсною
вищезазначену ухвалу Львівської міської ради НОМЕР_1 в частині
надання дозволу ОСОБА_2 на приватизацію нежитлового приміщення
АДРЕСА_1 та перевести права і обов'язки покупця нежитлового
приміщення на ТзОВ "Хіко".
Постановою господарського суду Львівської області від
06.11.-02.12.2005 року, залишеною без змін ухвалою Львівського
апеляційного господарського суду від 10.04.2006 р., позовні вимоги
ТзОВ "Хіко" було частково задоволено та визнано нечинною ухвалу
Львівської міської ради НОМЕР_4 в частині надання дозволу СПД
ОСОБА_2 на приватизацію житлового приміщення АДРЕСА_1. В частині
вимог про переведення прав і обов'язків покупця спірного
нежитлового приміщення на ТзОВ "Хіко" - провадження у справі
закрито.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення
норм матеріального і процесуального права, просить вказані судові
рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову
відмовити повністю.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, судом першої
інстанції в основу свого рішення обгрунтовано було покладено
висновок Львівського науково-дослідного інституту судових
експертиз №345 судово-почеркознавчої експертизи від 11.02.2005
р., яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 на Листі НОМЕР_5
виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням його
справжніх підписів.
Зі свідчень, отриманих судом шляхом допиту в судовому
засіданні свідків, судом не було підтверджено факту здійснення
підпису на документі саме ОСОБА_3, як і не було доведено дійсності
його волевиявлення щодо підписання даного документу, що в
подальшому став підставою для прийняття спірного рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, доказами в
адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на
підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,
що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у
справі, та інші обставини, що мають значення для правильного
вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі
пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань
свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч.5 ст. 82 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, висновок
експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним
повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
Таким чином, висновки судів про задоволення позову ТзОВ
"Хіко" грунтуються на повністю зібраних та досліджених доказах,
відображених в матеріалах справи, які за свою правовою природою
відповідають вимогам нормативних актів України, на які є посилання
у судових рішеннях.
При встановленні наведених фактів судами не порушено норм
матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а
постанову господарського суду Львівської області від
06.11.-02.12.2005 р. й ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 10.04.2006 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, за винятком випадків, передбачених ст. 237
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: