К/скарга №К-15743/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м.Київ, вул.Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Рибченко А.О.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: Василенка О.С. Фоміна М.В.
відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси
на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від
21.02.2006 р. та постанову Господарського суду Одеської області
від 21.12.2005 р.
у справі № 23/324-05-9986А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю страхова
компанія "Рідна гавань"
до Державної податкової інспекції у Суворовському районі
м.Одеси
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ СК "Рідна гавань" звернулось до суду з позовом до ДПI у
Суворовському районі м.Одеси, з врахуванням уточнених вимог, про
визнання протиправним податкового повідомлення-рішення
№0002972301/0 від 01.11.2005 р., яким йому визначено податкове
зобов'язання з ПДВ на суму 100000 грн. та застосовано штрафні
санкції на суму 50000 грн., а також про визначення розміру судових
витрат в сумі 4696 грн.
Постановою Господарського суду Одеської області від
21.12.2005 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного
господарського суду від 21.02.2006 р, позов задоволено частково.
Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення №0002972301/0
від 01.11.2005 р. та скасовано його повністю. Стягнуто з
держбюджету на користь позивача судовий збір на загальну суму 85
грн. В решті позову відмовлено.
Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з
того, що вартість права на частку паю тепличного господарства за
договорами купівлі-продажу із фізичними особами не є ідентичним
вартості самої частки майна. Відповідачем не доведено, що ціна за
якою ТДВ СК "Рідна гавань" продала майновий комплекс пов'язаній
особі не відповідає звичайній ціні.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною
скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування
судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з
підстав порушення норм матеріального права, зокрема п.1.20.1
ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його
представники у судовому засіданні касаційної інстанцій, просили в
задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити
без змін.
Відповідач представників у судове засідання касаційної
інстанції не направив, про час та місце розгляду справи
повідомлений, справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідачем проведено комплексну планову документальну
перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01.01.2004 р. по 01.07.2005 р., якою
встановлено заниження позивачем скоригованого валового доходу за
2004 р. на 500000 грн., про що складено акт №5868/23-20/22467313
від 20.10.2005 р.
Перевіркою встановлено, що за договором №1-740 з пайовиками
КСП "Дружба" за період з 16.04.2004 р. по 24.05.2004 р. позивачем
викуплено частку у пайовому фонді підприємства загальною вартістю
500000 грн. у вигляді "Тепличного комбінату". Оплата здійснена
готівкою через касу позивача.
Рішення місцевого суду Iванівського району від 25.05.2004 р.
у справі №2-761/04 задоволено позов ТДВ СК "Рідна гавань", визнано
за ним право власності на цілісний майновий комплекс - тепличний
комбінат, що складається із 39 назв та 48 об'єктів загальною
вартістю 500000 грн. Майно зареєстровано КП Iванівське РБТI
08.09.2004 р. за реєстраційним №7364973.
На підставі оцінки ринкової вартості цього майна
Консалтинговою компанією ПП "Агро експерт Хаджибей" від 02.04.2004
р. цілісний майновий комплекс зараховано позивачем у вересні 2004
р. на баланс "основні фонди" по балансовій вартості 50000 грн.
Згідно договору купівлі-продажу б/н від 10.11.2004 р. позивач
продав цілісний майновий комплекс "Тепличний комбінат" за 60000
грн. ТОВ "Силівський тепличний комбінат", який є пов'язаною особою
ТДВ СК "Рідна гавань".
Відповідач в акті перевірки дійшов висновку про заниження
позивачем об'єкту оподаткування. Вважає, що вартість майнового
комплексу встановлена рішенням суду в сумі 500000 грн. і саме за
цією вартість основні засоби мали бути зараховані на балансовий
рахунок. Крім того, ведення тепличного господарства не є
предметом діяльності позивача визначеної статутом, отже, придбання
цілісного майнового здійснено не з метою подальшого використання
в господарській діяльності, у зв'язку з чим здійснено
донарахування ПДВ та застосовано штрафні санкції.
Відповідно до пп.3.2.3 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п.1.26 ст.1 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
надання
послуг по страхуванню, передбачених Законом України "Про
страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
не є об'єктом оподаткування ПДВ, у
зв'язку з чим позивач не зареєстрований як платник ПДВ.
Статутом позивача передбачено його право виступати стороною в
угодах, у т.ч. укладати договори з юридичними та фізичними
особами, придбавати, здійснювати користування і розпорядження
майновими і немайновими правами, що узгоджується з приписами
Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
.
Суди попередніх інстанцій, встановивши придбання позивачем за
договорами купівлі-продажу з фізичними особами право на частку
(долю) тепличного господарства, розрахунки за якими здійснено у
готівковій формі в загальній сумі 500000 грн., дійшла вірного
висновку, що вартість права на частку паю тепличного господарства
не є ідентичним вартості самої частки майна. Згідно із звітом
незалежної оцінки ринкової вартості тепличного комбінату, його
ринкова вартість склала 50000 грн., що і є валовим доходом
позивача. Валовий доход у грошовій формі від продажу цього
майнового комплексу пов'язаній особі склав 60000 грн.
Згідно п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, зокрема, що у разі поставки
товарів (робіт, послуг) пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту
підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник
податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни
операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Звичайною ціною, відповідно до п.1.20 ст.1 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, вважається
ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору. Якщо не
доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає
рівню справедливих ринкових цін.
Обов'язок доведення того, що ціна договору, укладеного з
пов'язаною особою, не відповідає рівню звичайної ціни, згідно
пп.1.20.8 ст.1 цього Закону, покладається на податковий орган.
Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх
інстанцій, що відповідачем не доведено невідповідність ціни
продажу майнового комплексу пов'язаній особі, звичайній ціні,
оскільки співставлення вартості проданого майнового комплексу
пов'язаній особі із вартістю права на частки паїв у майновому
комплексі, що належали фізичним особам не є умовами продажу
ідентичних товарів. А об'єктом оподаткування є саме вартість
майнового комплексу, а не вартість права на частку пая.
Тепличний комплекс обліковувався у позивача згідно Положення
(стандарт) бухгалтерського обліку 7 "основні засоби", майно
тепличного комплексу відноситься до основних фондів першої групи
і, незважаючи на те, що це майно перебувало у власності позивача
менше 365 діб з моменту введення в експлуатацію, воно не підпадає
під термін "запаси".
Згідно п.2.1 ст.2 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
- платником податку на додану вартість є
особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів якої
протягом будь-якого періоду з останніх 12 календарних місяців
перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено у справі позивачем здійснено продаж цілісного
майнового комплексу пов'язаній особі за 60000 грн., що не
перевищує 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а
тому не може бути підставою для визнання позивача платником ПДВ.
Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони
не узгоджуються з вищевикладеною позицією.
Відповідачем не надано доказів того, що вартість тепличного
комплексу становить 500000 грн., на не 50000 грн. згідно звіту
незалежної оцінки ринкової вартості тепличного комбінату.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої
та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини
справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права
дійшов вірного висновку, підстав для задоволення касаційної скарги
та скасування судових рішень немає.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Суворовському районі м.Одеси залишити без задоволення, а ухвалу
Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 р. та
постанову Господарського суду Одеської області від 21.12.2005 р. -
без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді А.О.Рибченко
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
О.I.Степашко
Повний текст ухвали складено 05.03.2007 р.