Про перерахунок пенсії - Текст документа

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління ПФУ, у якому просила зобов'язати останнього провести перерахунок її пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 11 червня 2009 року відповідно до вимог Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV (1058-15) «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника і доплатити їй недоплачену суму пенсії у розмірі 17 223 грн починаючи з 11 червня 2009 року.

Селидівський міський суд Донецької області рішенням від 26 серпня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 6 травня 2011 року, позовні вимоги задовольнив: зобов'язав управління ПФУ з 11 червня 2009 року провести позивачу перерахунок пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до вимог Закону № 1058-IV (1058-15) в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї з урахуванням раніше сплачених сум.

Вищий адміністративний суд України постановою від 23 травня 2013 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до вимог Закону № 1058-IV (1058-15) , згідно з частиною першою статті 37 якого пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що призначення позивачу пенсії в розмірі 30 процентів заробітку годувальника, але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних, не суперечить Закону № 1058-IV (1058-15) , оскільки цим Законом не визначено розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статей 36, 37, 38, абзаців першого, другого пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) , положень Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (1788-12) «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на час виникнення спірнихвідносин; далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ), у якій просить скасувати постанову касаційного суду від 23 травня 2013 року, а рішення судів попередніх інстанцій залишити в силі. На обґрунтування заяви додала копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 6 листопада 2013 року та 6 березня 2014 року, які, на її думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У вказаних ухвалах, наданих позивачем на підтвердження неоднакового правозастосування, цей суд у подібних правовідносинах, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, погодився із висновком останніх про безпідставність застосування відповідачем до спірних правовідносин положень Закону № 1788-XII (1788-12) , оскільки абзацом другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV (1058-15) (у редакції Закону України від 17 листопада 2005 року № 3108-ІV (3108-15) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; далі - Закон № 3108-ІV (3108-15) ) визначено, що положення Закону № 1788-XII (1788-12) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 9 Закону № 1058-IV встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг, зокрема в частині першій зазначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Розділом V вказаного Закону визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника (стаття 36), розмір такої пенсії (стаття 37), період, на який вона призначається, зміна її розміру (стаття 38), призначення однієї пенсії у зв'язку з втратою годувальника на всіх членів сім'ї, виділення частки пенсії (стаття 39).

Так, зокрема, відповідно до частини першої статті 37 цього Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Разом з тим згідно з частиною восьмою статті 36 Закону № 1058-IV пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (1105-14) «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1105-XIV (1105-14) ). Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону № 1105-XIV пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством. Тобто вказана норма містить посилання на законодавство про пенсійне забезпечення, оскільки, як визначено абзацом сьомим частини другої статті 5 Закону № 1058-IV, виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Абзацом першим пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) , який прийнятий пізніше Закону № 1788-XII (1788-12) , встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) положення Закону № 1788-XII (1788-12) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Цим абзацом було доповнено вказаний пункт згідно із Законом№ 3108-IV (3108-15) .

Таким чином, враховуючи, що Закон № 1058-IV (1058-15) , який прийнятий останнім у часі та, як зазначено у його преамбулі, розроблений відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів ПФУ, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, а також те, що він чітко визначає, в якій частині застосовується Закон № 1788-XII (1788-12) , пріоритетному застосуванню до відносин, пов'язанихз призначенням і виплатою пенсій у зв'язкуз втратою годувальника, підлягає Закон № 1058-IV (1058-15) .

Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника закріплено, зокрема, абзацом другим частини першої статті 36 Закону № 1058-IV, відповідно до якого батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що призначення і виплата пенсії у зв'язкуз втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, його дружині має здійснюватись відповідно до вимог Закону № 1058 IV (1058-15) .

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 15 квітня 2014 року (№ 21-67а14).

Оскільки суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, його постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Заява ОСОБА_1 щодо скасування Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України та залишення в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій задоволенню не підлягає. Установивши помилковість висновків суду касаційної інстанції, викладених в оскаржуваній постанові, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України позбавлена можливості прийняти нове судове рішення, оскільки відповідно до частини другої статті 243 КАС (2747-15) Верховний Суд України не наділений повноваженнями щодо скасування чи зміни рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.