К-9318/06 про зобов'язання видати свідоцтво про сплату єдиного податку - Текст документа

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду від 19 квітня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 4 липня 2005 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Капітал-Регістр" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про спонукання до виконання певних дій,-

встановила

У лютому 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Капітал-Регістр" (далі по тексту - Позивач, ТОВ "Крим-Капітал-Регістр") звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (далі по тексту - Відповідач, ДПI у м. Сімферополі) про зобов"язання видати свідоцтво про сплату єдиного податку на 2005 рік за ставкою 6%.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2005 року позов ТОВ "Крим-Капітал-Регістр" задоволено, зобов"язано ДПI у м. Сімферополі видати ТОВ "Крим-Капітал-Регістр" свідоцтво платника єдиного податку на 2005 рік по ставці 6%.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 4 липня 2005 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2005 року залишено без змін.

Ухвалені у справі судові рішення мотивовані тим, що Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб"єктів малого підприємництва" (727/98) не передбачає обмежень по використанню спрощеної системи оподаткування та свободі вибору ставки єдиного податку для суб"єктів підприємницької діяльності не здійснюючих операцій, оподаткованих податком на додану вартість, які не зобов"язані зареєструватись як платник податку на додану вартість, а також такого обмеження, як здійснення попередньої реєстрації платником податку на додану вартість.

ДПI у місті Сімферополі, не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 4 липня 2005 року і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2005 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в позові ТОВ "Крим-Капітал-Регістр" відмовити.

В касаційній скарзі ДПI у місті Сімферополі посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: пунктів 3 та 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб"єктів малого підприємництва" (727/98) , статті 67 Конституції України (254к/96-ВР) , статті 4 Декрета Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) .

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила наступне.

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні фактичні обставини справи.

У грудні 2004 року ТОВ "Крим-Капітал-Регістр" звернулось до ДПI у м. Сімферополі із заявою про видачу свідоцтва платника єдиного податку по ставці 6 % на 2005 рік.

ДПI у м. Сімферополі надіслано Позивачу лист від 28 грудня 2004 про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право сплати єдиного податку.

Відмова контролюючого органу мотивована тим, що при подачі заяви на видачу свідоцтва платника єдиного податку по ставці 6 %, підприємством не подано заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Позивач є платником єдиного податку за ставкою 6% з січня 2000 року та здійснює ведення реєстрів власників іменних цінних паперів на підставі отриманої ліцензії.

Згідно положень пункту 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподатковування обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) суб"єкт підприємницької діяльності - юридична особа, самостійно обирає одну з ставок єдиного податку:

- 6 % відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору в разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ;

- 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Законом України "Про національну депозитарну систему та особливостях електронного обороту цінних паперів в Україні" (710/97-ВР) визначено, що ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є виключною діяльністю суб"єктів підприємницької діяльності і не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної.

Згідно положень статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (у відповідній редакції) не є об"єктом оподаткування цим податком операції з реєстраторської діяльності на ринку цінних паперів.

Оскільки попередніми судовими інстанціями встановлено фактичні обставини справи, які свідчать про те, що Позивач не здійснює операцій, оподаткованих податком на додану вартість, обсяг його оподатковуваних податком на додану вартість операцій складає нуль гривень, а, відповідно до положень статті 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій про безпідставність відмови контролюючого органу у видачі Позивачу свідоцтва платника єдиного податку за ставкою 6 % на 2005 рік.

Слід вказати, що в касаційній скарзі Відповідач як на підставу для скасування ухвалених по справі судових рішень, вказує лише на те, що кожен зобов"язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, передбачених Законом.

Жодних доводів, які б свідчили про здійснення Позивачем діяльності, не передбаченої Законом України "Про національну депозитарну систему та особливостях електронного обороту цінних паперів в Україні" (710/97-ВР) чи не сплати Позивачем Єдиного податку за 2001 - 2004 роки, Відповідачем не надано.

Посилання Відповідача на порушення судами вимог Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" (7-93) також є безпідставним, оскільки відповідно до положень статті 49 ГПК України (1798-12) , за правилами якого попередні судові інстанції розглядали спір, передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що місцевий та апеляційний суди повно з'ясували обставини справи і дали їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою скасування чи зміну прийнятих у справі судових рішень, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Рішення господарського суду від 19 квітня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 4 липня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає крім як з підстав у строки та порядку, передбаченому ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України. (2747-15)