К/С № К-14766/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Брайка А.I.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представника
позивача: Максимова О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Вінниці
на постанову Господарського суду Вінницької області від
04.10.2005 р.
та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від
31.01.2006 р.
у справі № 12/275-05
за позовом Закритого акціонерного товариства "Концерн-Синтез"
до Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Вінницької області від
04.10.2005 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського
апеляційного господарського суду від 31.01.2006 р., позов
задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПI у
м. Вінниці № 0001492350/3 від 14.01.2003 р. Стягнуто з Державного
бюджету України на користь ЗАТ "Концерн Синтез" 85 грн. витрат зі
сплати держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Судові рішення мотивовані тим, що з моменту зарахування
зустрічних вимог між позивачем та його контрагентом за
зовнішньоекономічним контрактом заборгованість за цим контрактом
відсутня, а отже, відсутні правові підстави для нарахування пені
за ненадходження валютної виручки з-за кордону на підставі ст. 4
Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
ДПI у м. Вінниці подала касаційну скаргу, якою просить
скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про
відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм
матеріального права, а саме: ст.ст. 1, 4 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, а також порушення норм процесуального права, а саме: ст.ст. 33,
190 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Представник позивача в судовому засіданні просить касаційну
скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, як
законні та обгрунтовані.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце
розгляду справи, свого представника в судове засідання не
направив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
03.03.2000 р. позивач уклав контракт № 1 з АТ "Mіlіjo-Art",
Данія, на виконання якого експортував нерезиденту, згідно з
вантажною митною декларацією від 20.04.2000 р. № 40100/0/002600,
контейнери на суму 7800 дол. США. Нерезидент з позивачем
розрахувався частково на суму 5850 дол. США
На підставі акту перевірки дотримання вимог валютного
законодавства №169/23-6111 від 07.12.2001р. податковим органом
прийнято рішення про нарахування позивачу 14852 грн. пені за
порушення термінів розрахунків при здійсненні експортної операції
за період з 31.08.2000 р. по 01.12.2001 р., яке рішенням
Господарського суду Вінницької області від 20.09.2004 р. №
14/175-04 визнано недійсним.
Актом перевірки за період з 01.12.2001 р. по 01.08.2002 р. №
58/23-511 від 12.08.2002 р. зафіксовано порушення позивачем вимог
ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, яке полягало у наявності
простроченої дебіторської заборгованості в сумі 1966 дол. США,
граничний термін погашення якої минув 17.07.2000 р. Станом на
01.08.2002 р. вказана дебіторська заборгованість продовжує
рахуватись. Підставою для визначення податкового зобов'язання є
дані попереднього акту перевірки №169/23-6111 по розрахунках між
позивачем та АТ "Mіlіjo-Art", Данія, по експортному контракту № 1
від 03.03.2000 р., за яким рахувалась дебіторська заборгованість в
розмірі 1966 дол. США, граничний строк погашення якої минув
17.07.2000 р.
04.01.2003 р. ДПI у м. Вінниці прийнято податкове
повідомлення-рішення №0001492350/3 про визначення суми податкового
зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунку у
сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 7955 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2004
р. та рішенням Господарського суду Вінницької області від
20.09.2004 р. у справі № 12/175-04 встановлено, що у зв'язку з
виявленими недоліками поставленої по контракту № 1 продукції,
нерезидент взяв на себе зобов'язання власними силами усунути ці
недоліки за рахунок позивача на суму 1950 дол. США, про що сторони
підписали договір № 1-А від 17.05.2000 р. Факт виконання вказаних
робіт підтверджується актом виконаних робіт від 27.06.2000 р.
07.07.2000 р. сторони за контрактом підписали договір про
залік взаємних вимог за контрактом № 1 від 03.03.2000 р. та
договором № 1А від 17.05.2000 р. в розмірі 1950 дол. США.
Таким чином, судами попередніх інстанцій, враховуючи вимоги
ч. 1 ст. 72 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, було достовірно встановлено,
що сторони зовнішньоекономічного контракту здійснили залік
взаємних вимог у розмірі 1950 дол. США. Отже, належна до сплати
позивачу сума зменшилася на 1950 дол. США.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
від 16 квітня 1991 року
№ 959-XII (із змінами та доповненнями) суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види
зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо
та у виключній формі заборонені законами України.
Частина 1 статті 14 цього ж Закону надає всім суб'єктам
зовнішньоекономічної діяльності право самостійно визначати форму
розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не
суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Судами було достовірно встановлено, що сторони
зовнішньоекономічного контракту, укладаючи такий контракт діяли у
межах законодавства України, зокрема Закону України про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
,
Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного
регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
та Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що
суди дійшли правильного висновку про відсутність у відповідача
підстав для застосування до позивача пені за порушення термінів
розрахунків і прийняли законні та обгрунтовані рішення з
дотриманням норм матеріального права.
Доводи податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі,
суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки вони суперечать
викладеній позиції та обставинам справи.
Порушень норм процесуального права, на які посилається
податкова інспекція у касаційній скарзі, не вбачається. Відповідач
був належним чином повідомлений про час та місце апеляційного
розгляду справи 31.01.2006 р. шляхом надіслання повістки, про що
свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення
09.12.2005 р. № 4314.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті
Вінниці залишити без задоволення, а постанову Господарського суду
Вінницької області від 04.10.2005 р. та ухвалу Житомирського
апеляційного господарського суду від 31.01.2006 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді А.I. Брайко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.I. Степашко