ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2007
№ К-7366/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I. Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
представники сторін в судове засідання не з'явився, про час і
місце розгляду скарги повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова
на рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2004
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.04.2005 по справі № 5/2974-12/368
за позовом Закритого акціонерного товариства
"Львівметалопласт"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкового
повідомлення-рішення від 01.10.2004 № 0000/6243010/25175.
Рішенням Господарського суду Львівської області від
20.12.2004, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 26.04.2005 по справі № 5/2974-12/368 -
позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Відповідач
(далі - ДПI) подав касаційну скаргу яка обгрунтована тим, що суд
невірно застосував норми матеріального права, зокрема п.8.6 ст. 8
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, так як згідно витягу з Державного реєстру нерухомого
майна, майно ЗАТ із 03.09.2003 на момент вчинення господарських
операцій з реалізації активів, про які йдеться в акті перевірки,
перебувало в податковій заставі. Факт наявності податкової застави
підтверджується і наявністю в провадженні на момент розгляду
справи Львівського апеляційного господарського суду справи №
5/699-19/82 щодо виключення майна підприємства з податкової
застави. Тому на думку Скаржника, ЗАТ порушив правила відчуження
активів, визначені в наведеній статті Закону. I відповідно
враховуючи все зазначене в касаційній скарзі, ДПI просить судові
рішення скасувати.
Позивач (далі - ЗАТ) надав заперечення на касаційну скаргу, в
якому зазначив, що посилання ДПI на рішення в справі № 5/699-19/82
є не вірним, оскільки цим рішенням суд зобов'язав ДПI зняти всі
активи ЗАТ із податкової застави і на час реалізації майна - в
провадженні суду апеляційної скарги на вказане судове рішення не
було. Тому враховуючи все зазначене в запереченні на касаційну
скаргу та посилаючись на пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ЗАТ
просить судові рішення залишити без змін.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України від 21.12.2000 №
2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
- платник
податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює
вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають
письмовому узгодженню з податковим органом: продажу, інших видів
відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна,
майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та
немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності
платника податків (інших видах діяльності, які за умовами
оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової
продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за
їх звичайними цінами; використання об'єктів нерухомого чи рухомого
майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення
прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що
засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств,
уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів,
розміщення депозитів або надання кредитів; ліквідації об'єктів
нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок
обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно
до рішень органів державного управління. Відповідно до пп. 8.7.1
п. 8.7 ст. 8 цього Закону України - активи платник податків
звільняються з податкової застави з дня: отримання платником
податків рішенні відповідного органу про скасування раніше
прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов'язання
або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення
процедурі адміністративного або судового оскарження .
Дослідивши позовні вимоги та фактичні обставини справи - суд
першої інстанції встановив, що ДПI провела перевірку ЗАТ з питань
дотримання вимог податкової застави за період з 01.09.2003 по
01.09.2004.
За результатами перевірки було складено Акт б/н, на підставі
якого було встановлено порушення вимоги пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
та винесено податкове повідомлення-рішення рішення від
01.10.2004 № 0000/6243010/25175, яким визначено штраф у розмірі 21
724,54 грн. за самостійне відчуження активів, які перебувають у
податковій заставі. А саме встановлено, що посадовими особами ЗАТ
за період з 03.09.2003 (з часу перебування підприємства у
податковій заставі) надано в оренду приміщення без погодження з
ДПI, укладено було договори оренди від 10.10.2003 № 37; від
01.11.2003 № 38; від 25.12.2003 № 41; від 01.11.2003 № 48 (згідно
розрахунків орендної плати за 2003-2004 роки надано послуги з
оренди на загальну суму 12 632 грн.). Також в Акті зазначено, що
за час перебування в податковій заставі без попередньої згоди ДПI
було відчужено основні засоби згідно: - накладної № 29 від
11.08.2004 на суму 2 924,99 грн.; накладної № 30 від 25.08.2004 на
суму 1 050 грн.; накладної № 28 від 10.08.2004 на суму 3 048,55
грн.; накладної № 27 від 07.09.2003 на суму 50 грн. та накладної №
28 від 10.09.2004 на суму 2 016,66 грн.
При цьому, задовольняючи позов, суд першої інстанції
встановив, що друга податкові вимога ДПI від 16.10.2002 № 2/2116
визнана недійсною (справа № 3/9-16/83) рішення набрало чинності
10.09.2003. Тому покликання ДПI на рішення по справі №
5/699-19/82, згідно якого суд зобов'язав ДПI подати заяву до ДП
"Держінформюсту" про виключення з Державного реєстру запис про
реєстрацію податкової застави майна ЗАТ, що внесений на підставі
податкової вимоги ДПI від 16.10.2002, судом не прийнято як доказ,
оскільки момент виникнення податкової застави та порядок
звільнення активів з податкової застави регулюються вище
зазначеними нормами Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, який не пов'язує виникнення права
податкової застави із перебуванням майна в Державному реєстрі
запису про реєстрацію податкової застави майна, а факт наявності
податкової заборгованості на період відчуження майна Позивачем,
суду документально не підтверджено.
Суд апеляційної інстанції повністю погодився із зазначеним
висновком, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення від
01.10.2004 № 0000/6243010/25175 прийнято з порушенням
встановленого порядку, не відповідає фактичним обставинам справи і
порушує права Позивача, що і було підставою для визнання його
недійсним.
Iз зазначеним обгрунтуванням рішення судів попередніх
інстанції колегія суддів Вищого адміністративного суду України
погоджується повністю. При цьому доводи ДПI, викладені в
касаційній скарзі спростовуються наступним:
ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від
20.09.2004 було відновлено пропущений строк подання апеляційної
скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження. Дану ухвалу
було відправлено 04.10.2004. Виходячи з вищенаведеного ЗАТ при
укладенні договорів по реалізації майна не знав і не міг знати про
початок розгляду справи в суді апеляційної інстанції. При цьому
постановою Львівського апеляційного господарського суду №
5/699-19/82 про виключення майна з державного реєстру застав було
залишено рішення Господарського суду Львівської області від
22.06.2004 р. у справі № 5/699-12/82 без змін.
Таким чином у відповідності до пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами", обгрунтовано встановлено судами,
що факти встановлені рішенням господарського суду під час однієї
справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких
беруть участь ті самі сторони (ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
),
прийшов до висновку про відсутність податкової заборгованості у
Позивача з 10.09.2003 (з дня набрання чинності рішенням №
5/2912-25/360).
Відповідно аналізуючи наведені норми права, які спростовують
доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування норм
матеріального права, встановлено, що суди попередніх інстанцій
правильно дослідили обставини справи та винесли рішення і
постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права,
які не підлягають скасуванню, відповідно касаційна скарга не
підлягає задоволенню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2004
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.04.2005 по справі № 5/2974-12/368 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров