ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого
Цуркана М.I.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Гуріна М.I.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Міненко I.М.,
за участю представників Головного управління по боротьбі з
організованою злочинністю МВС України Власика В.А., Яремчука Л.В.,
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за зверненням Головного управління по боротьбі з
організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ (ГУБОЗ
МВС) України до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1про
примусове видворення з України, яка переглядається за касаційною
скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва
від 31 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1
серпня 2006 року,
у с т а н о в и л а :
У квітні 2006 року ГУБОЗ МВС України звернулось в суд з
адміністративним позовом до громадянина Російської Федерації
ОСОБА_1 про його негайне примусове видворення з України.
Зазначали, що ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, прибув в
Україну у 1993 році з метою працевлаштування, однак офіційно не
працював, чим порушив законодавство про правовий статус іноземців.
У липні 1997 року ОСОБА_1 Дарницьким РУ ГУ МВС України в м.
Києві притягався до адміністративної відповідальності за ст. 173
КпАП України, а вироком Подільського районного суду м. Києва у
1998 році його засуджено за ст. 206 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до одного року позбавлення волі. Після відбуття покарання ОСОБА_1
виїхав до Російської Федерації, змінив прізвище на ОСОБА_1,
отримав новий паспорт громадянина Російської Федерації і
повернувся в Україну.
Вироком Печерського районного суду м. Києва у 2000 році
ОСОБА_1 засуджено за ст. 144 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до семи
років позбавлення волі. Після дострокового звільнення його
направлено для проживання в Республіку Північна Осетія - Аланія
Російської Федераціії, однак за межі території України відповідач
не виїхав, а прибув до м. Києва.
За порушення режиму перебування іноземців в Україні,
відділом громадянства і реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в
Київській області 09.02.2006 року ОСОБА_1 скорочено термін
перебування в Україні до 20.02.2006 року. Після виїзду, ОСОБА_1
22 лютого 2006 року повернувся в Україну з новим паспортом
громадянина Російської Федерації серії 62 №НОМЕР_1 виданого 28
листопада 2005 року.
Посилаючись не те, що ОСОБА_1 і після останнього в'їзду до
України порушує Закон України "Про правовий статус іноземців та
осіб без громадянства" ( 3929-12 ) (3929-12)
: проживає не за місцем
реєстрації, незаконно працевлаштувався на роботу, тощо -
керівництвом ГУБОЗ МВС України 25.04.2006 року прийнято рішення
про видворення порушника з території держави, у зв'язку з чим
просять задовольнити звернення про примусове видворення ОСОБА_1 з
України.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 31
травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м.
Києва від 1 серпня 2006 року позов задоволено.
У касаційній скарзі, поданої через представника, ОСОБА_1,
посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права просить скасувати судові рішення та
постановити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія
суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
За правилами ст.159 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, судове рішення
повинно бути законним і обгрунтованим, тобто ухваленим відповідно
до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального
права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду
першої інстанції без змін на підставі того, що суд першої
інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове
рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права,
апеляційний суд, у всякому разі, має зазначити в мотивувальній
частині свого рішення встановлені ним обставини з посиланням на
докази, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви, з
яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і
положення закону, яким він керувався .
Ухвала апеляційного суду цим вимогам не відповідає.
Так, задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з
того, що ОСОБА_1 перебував в Україні на порушення вимог ст. 3
Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без
громадянства" ( 3929-12 ) (3929-12)
та всупереч вимогам постанови Кабінету
Міністрів України "Про Правила в'їзду іноземців та осіб без
громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду
через її територію" ( 1074-95-п ) (1074-95-п)
, оскільки не зареєструвався.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначив,
що такі висновки суду не грунтуються на законі, оскільки для
нього не закінчився 90-денний термін перебування в Україні без
реєстрації з моменту в'їзду, передбачений Угодою між Урядом
України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки
громадян України і Російської Федерації (підписаної 16 січня 1997
року і яка має пріоритет над внутрішнім законодавством).
Крім того, в обгрунтування скарги зазначалось, що суд у
рішенні не навів конкретних порушень відповідачем Правил в'їзду
іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України
і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою
Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. за №1074
( 1074-95-п ) (1074-95-п)
.
Відхиливши скаргу, апеляційний суд не зазначив обставин чи
норм права якими спростовуються її доводи, тобто ухилився від
належного апеляційного перегляду справи, що є порушенням
процесуального права, які могли призвести до неправильного
вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної
інстанції.
Зазначені обставини, відповідно з правилами ч. ч.2, 4 ст.
227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, є підставою для скасування рішення
суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий
апеляційний розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 230 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 серпня 2006 року
скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до
того ж суду у іншому складі суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.Г. Кобилянський
М.I. Гурін
В.В. Юрченко