ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.,
суддів Білуги С.В.,
Гуріна М.I.,
Загороднього А.Ф.,
Заїки М.М.,
при секретарі Проценко О.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну
скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва
від 12.07.2004р. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від
10.11.2004р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки
України про зміну формулювання наказу Служби безпеки України від
20.04.2004р. № 933-ос, -
встановила:
У травні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
Служби безпеки України про зміну формулювання наказу Служби
безпеки України від 20.04.2004р. № 933-ос "Про звільнення ОСОБА_1
з військової служби в Службі безпеки України за систематичне
невиконання умов контракту військовослужбовця" на "Звільнення за
власним бажанням".
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від
12.07.2004р. у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Визнано
наказ Служби безпеки України від 20.04.2004р. № 933-ос законним та
обгрунтованим.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10.11.2004р.
апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Дніпровського
районного суду м. Києва від 12.07.2004р. залишено без змін.
На зазначені судові рішення суду першої та апеляційної
інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться
питання про їх скасування та направлення справи на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає,
оскільки судові рішення суду першої та апеляційної інстанції
постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального
права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи
касаційної скарги є необгрунтованими і не дають підстав, які
передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
для зміни чи скасування судового
рішення.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України "Про
загальний військовий обов'язок і військову службу" ( 2232-12 ) (2232-12)
та
пункту 66 Положення про проходження військової служби за
контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України,
затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001р. № 1053
( 1053/2001 ) (1053/2001)
, контракт припиняється (розривається), а
військовослужбовці, які проходять службу за контрактом,
звільняються з військової служби: після закінчення строку
контракту; за віком - у разі досягнення граничного віку
перебування на військовій службі; за станом здоров'я - на підставі
висновку (постанови) військово-лікарської комісії про
непридатність або обмежену придатність до військової служби; у
зв'язку із скороченням штатів - у разі неможливості використання
на службі у зв'язку із скороченням штатів або проведенням
організаційних заходів; через сімейні обставини або інші поважні
причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України; за
службовою невідповідністю; у зв'язку із систематичним невиконанням
умов контракту військовослужбовцем; у зв'язку із систематичним
невиконанням умов контракту командуванням; у зв'язку з
обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Підстави звільнення з військової служби "за власним бажанням"
передбачені пунктом "д" частини 7 статті 26 вищенаведеного Закону
та підпунктом "д" пункту 67 вищенаведеного Положення і поширюються
лише на офіцерів, які проходять кадрову військову службу.
Отже суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного
висновку щодо безпідставності вимог позивача, оскільки
вищенаведеним законодавством порядку розірвання контракту за
власним бажання не передбачено.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Керуючись ст.ст. 212, 215, 220-1. 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Дніпровського районного суду м. Києва від 12.07.2004р. та ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 10.11.2004р. по справі за позовом
ОСОБА_1 до Служби безпеки України про зміну формулювання наказу
Служби безпеки України від 20.04.2004р. № 933-ос - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.I. Співак
Судді С.В. Білуга
М.I. Гурін
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
Згідно з оригіналом Суддя С.В. Білуга