Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів  Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Степашка О.I.

при секретарі:  Iльченко О.М.

за участю представників

позивача: Сорокіної Л.М., Скольського В.В.

відповідача: Кізік А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області  від 27.09.2005 р.

та ухвалу Дніпровського апеляційного господарського суду від 30.11.2005 р.

у справі № 27/101

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"

до  1. Орждонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції;

2. Відділення Державного казначейства України в м.

Орджонікідзе

про стягнення бюджетної заборгованості та процентів, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2005р., залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2005р.,  позов задоволено. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача проценти, нараховані на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за жовтень 2003 року в розмірі 6798 грн. Стягнуто з Орджонікідзевської ОДПI на користь позивача 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові рішення мотивовані тим, що суму бюджетної заборгованості у розмірі 100000 грн. відшкодовано несвоєчасно, відповідно, позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих на вказану суму є такими, що відповідать вимогам п.п.7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Орджонікідзевська ОДПI подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Вважає, що оскільки позивачем не була подана заява, оформлена у відповідності із додатком № 6 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72 (z0263-97) (у редакції наказу від 21.05.2001 р. № 200/86 (z0489-01) ), його право на відшкодування відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, не було порушено. Суди залишили поза увагою, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачає нарахування відсотків за несвоєчасне відшкодування податку в особових рахунках платників і не передбачає обов'язок держави перераховувати вказані відсотки платникам податків. Виходячи із норм Бюджетного кодексу України (2542-14) , відсотки з ПДВ не можуть бути віднесені до витрат (видатків) бюджету.

Представник податкової інспекції в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та його представники в судовому засіданні просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, як законні та обгрунтовані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін,  дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанції було достовірно встановлено, що сума податку на додану вартість, яка мала від'ємне значення і підлягала відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації з податку на додану вартість за жовтень 2003 року, становила 1218085 грн.

20.08.2004 р. позивачем подана уточнена податкова декларація за жовтень 2003 року, згідно із якою така сума становила 100000 грн.

Станом на 20.05.2005 р. відшкодування суми бюджетної заборгованості за жовтень 2003 року було здійснено повністю.

Висновки судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позову та стягнення з державного бюджету на користь позивача 6798 грн. процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення, є такими, що грунтуються на вимогах п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . Вказана норма закону надає платнику податку  право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету. При цьому, суди встановили, що позивачем були виконані усі необхідні умови, встановлені Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , які необхідні для відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок, зокрема подання податкової декларації із зазначенням способу відшкодування від'ємного значення з ПДВ на рахунок платника податку, дані в який є єдиною підставою згідно із вимогами п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) для отримання бюджетного відшкодування.

Суд касаційної інстанції зазначає, що п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , яким встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, передбачає вичерпний перелік умов за яких у платника податку виникає право на бюджетне відшкодування від'ємного значення ПДВ та заявлення цієї суми до відшкодування, а також містить конкретні умови та строки такого відшкодування, наслідки невідшкодування у вигляді нарахування відсотків.  Неподання заяви, оформленої у відповідності до вимог Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.2001 р. № 200/86 (z0489-01) , не позбавляє позивача права, у разі наявності бюджетної заборгованості, у будь-який момент звернутися до суду з позовом про стягнення процентів, нарахованих на суму такої заборгованості.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи податкової інспекції, зазначені у касаційній скарзі, оскільки вважає, що такі доводи суперечать вимогам спеціального законодавства, яке підлягає застосуванню до даних правовідносин, та встановленим у справі обставинам.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області  від 27.09.2005 р. та ухвалу Дніпровського апеляційного господарського суду від 30.11.2005 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.