ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
головуючого - судді - Бутенка В.I.,
суддів : Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за позовом Хорольської міжрайонної
державної податкової інспекції у Полтавській області до суб'єкта
підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1про стягнення
3400 грн. та за зустрічним позовом про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и л а :
У липні 2004 року Хорольська МДПI звернулась до
господарського суду із вказаним позовом.
В позові зазначала, що на підставі акту перевірки за №НОМЕР_1
від 18.04.2003 року, державною податковою інспекцією прийняте
податкове повідомлення-рішення від 19.05.2005 року №НОМЕР_2,
згідно з яким СПД ОСОБА_1 нараховано 3400 грн. штрафних
(фінансових) санкцій за порушення норм Закону України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, а саме відсутність у відповідача ліцензій на
алкогольні вироби та тютюнові вироби в період з 26.12.2002 року по
02.01.2003 року, тобто у проміжок між строками дії відповідних
ліцензій.
Посилаючись на те, що станом на 24.06.2004 року за
відповідачем рахується заборгованість по сплаті фінансових санкцій
в сумі 3400 грн., просила стягнути з СПД ОСОБА_1 вказану суму.
У вересні 2004 року СПД ОСОБА_1 звернулась до господарського
суду із зустрічним позовом, в якому просила зазначене податкове
повідомлення-рішення скасувати, провадження у справі припинити.
При цьому вона посилалась на те, що нею були своєчасно
проведена оплата за отримані раніше ліцензії та здано всі
необхідні для цього документи, проте ліцензії були видані їй з
затримкою, пов'язаною із великим навантаженням в роботі
Регіонального управління ДААК ДПА України. Крім того, на час
проведення перевірки відповідні ліцензії були присутні на місці
реалізації тютюнових та алкогольних виробів.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 30
грудня 2004 року, залишеним без змін постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 19 квітня 2005
року, у задоволенні позову Хорольської МДПI про стягнення 3400
грн. штрафних санкцій відмовлено, зустрічний позов СПД ОСОБА_1 про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Хорольської
МДПI №НОМЕР_2 від 19.05.2003 року задоволений повністю.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Хорольська
МДПI подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та
постановити нове рішення, яким задовольнити її позов та відмовити
у задоволенні позову СПД ОСОБА_1
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Судом як першої, так і апеляційної інстанції повно і всебічно
встановлені обставини, що мають значення у справі та правильно
застосовано норми матеріального і процесуального права.
Так, судами зроблений правильний висновок, що позивачем за
порушення вимог Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
безпідставно застосована процедура порядку погашення зобов'язань,
передбаченого приписами Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки фінансові санкції за
відсутність у відповідача ліцензій на алкогольні вироби та
тютюнові вироби у проміжок між строками дії відповідних ліцензій
не є податковим зобов'язанням в розумінні вказаного Закону.
Такий висновок відповідає вимогам закону.
Відповідно до Iнструкції "Про порядок застосування та
стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної
податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України №110
( z0268-01 ) (z0268-01)
від 17.03.2001 року (зареєстрована в Мін'юсті України
№268/5459 від 23.03.2001року), факти порушень податкового та
іншого законодавства посадова особа органу державної податкової
служби оформляє актом документальної перевірки, в якому чітко
викладається зміст порушення з обгрунтуванням порушених норм
законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.
Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
визначені основні засади
державної політики щодо регулювання виробництва, експорту,
імпорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та
тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту
здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним
виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Цим же Законом передбачена відповідальність у вигляді
застосування штрафних санкцій за порушення порядку виробництва і
торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим
ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим
плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим,
алкогольними напоями та тютюновими виробами, до якої посадові
особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним
законодавством.
Суди правильно звернули увагу на те, що податкова інспекція
на підставі приписів підпункту 4.2.2 ст.4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
прийняла оспорюване
податкове повідомлення-рішення, згідно якого СПД ОСОБА_1 повинна
була сплатити штрафні санкції, порядок застосування яких
визначений Законом "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон є спеціальним законом з
питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності
(станом на січень 2003 року).
В редакції цього ж Закону (2181 -III), податкове зобов'язання
визначається як зобов'язання платника податків сплатити до
бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у
порядку та у строки, визначені названим Законом або іншими
законами України (п.1.2 ст.1), а податковий борг (недоїмка) - як
податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх
наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом
(господарським судом), але не сплачене у встановлений строк, а
також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання
(п.1.3 ст.1).
Законом України 2181 -III передбачений вичерпний перелік
випадків, коли органи державної податкової служби можуть визначити
податкове зобов'язання платнику податків (п.4.2.2 п.4.2 ст.4), а
саме: платник податків не подає у встановлені строки податкову
декларацію, дані документальних перевірок результатів діяльності
платника податків свідчать про заниження або завищення суми його
податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях,
контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки
виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником
податків декларації, які призвели до заниження або завищення суми
податкового зобов'язання.
Враховуючи те, що визначена в спірному податковому
повідомленні-рішенні сума не є податковим зобов'язанням, доказів
узгодження податкових зобов'язань на цю суму не надано, судами
зроблений обгрунтований висновок про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Хорольської МДПI.
Слід також зазначити, що за загальним правилом, притягнення
до відповідальності можливе лише за наявності вини в діях особи,
за винятком випадків, спеціально передбачених законом або
договором.
В даному випадку судами встановлено, що СПД ОСОБА_1 23 грудня
2003 року провела чергові оплати за отримані раніше ліцензії від
26.12.2001р. АА №НОМЕР_3 та АА №НОМЕР_4 на право роздрібної
торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, проте ліцензію на
право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями АА
№НОМЕР_5 та на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими
виробами регіональним управлінням ДААК ДПА України у Полтавській
області було їй видано несвоєчасно тільки 03 січня 2003 року у
зв'язку з завантаженням в роботі.
Таким чином, ліцензії на право роздрібної торгівлі
алкогольними та тютюновими виробами в період з 26.12.2002 року по
02.01.2003 року були відсутні на місці реалізації не з її вини.
За таких обставин суди дійшли правильного висновку, що
оскільки СПД ОСОБА_1 належним чином виконала свої зобов'язання,
як суб'єкт підприємницької діяльності, при цьому ніяких збитків
державі чи іншим особам не спричинила, своєчасно перерахувавши
необхідну суму коштів до бюджету за продовження дії раніше
отриманої ліцензії, то відсутні і підстави для накладання штрафних
санкцій, а податкове повідомлення-рішення від 19.05.2005 року
№НОМЕР_2 відповідно підлягає визнанню недійсним.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами
прийняті законні і обгрунтовані рішення, під час розгляду справи
порушень норм матеріального чи процесуального права ними допущено
не було.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не
спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатися
без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 223, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Хорольської міжрайонної державної податкової
інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а
рішення господарського суду Полтавської області від 30 грудня 2004
року та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 19 квітня 2005 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :