ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Iменем України
"13" березня 2007 р. Справа № 11/142-А
к/с № К-37127/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайко А.I.
Нечитайла О.М.
Рибченко А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання Ткачук Н.В.
за участю представників:
позивача: Кушнір В.М.
відповідача: Казімерчук О.В., Кириленка М.Є.
розглянувши касаційну скаргу Державного
територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
15.11.2006 року
та постанову Господарського суду м. Києва від 10.05.2006
року
у справі № 11/142-А
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання
"Південно-Західна залізниця"
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.
Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна
залізниця" (далі - позивач ДТГО "Південно-Західна залізниця" в
березні 2006 року звернулось з позовом (з урахуванням уточнень)) до
Господарського суду м. Києва про скасування податкових
повідомлень-рішень №0004702301/0/28194 від 02.09.2005 року та
№0004702301/2-3623 від 30.01.2006 року, №0004702301/3-11719 від
24.03.2006 року.
Постановою Господарського суду м. Києва від 10.05.2006 року в
позові ДТГО "Південно-Західна залізниця" відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
15.11.2006 року постанову Господарського суду м. Києва від
10.05.2006 року у справі №11/142-А залишено без змін.
Не погоджуючись з вищезгаданими рішеннями, ДТГО
"Південно-Західна залізниця" подало касаційну скаргу до Вищого
адміністративного суду України, в якій просило скасувати постанову
Господарського суду м. Києва від 10.05.2006 року та ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 року та
винести нове рішення про скасування податкових повідомлень-рішень
№0004702301/0/28194 від 02.09.2005 року, №0004702301/2-3623 від
30.01.2006 року та №0004702301/3-11719 від 24.03.2006 року.
Позивач в касаційній скарзі вказує на порушення судами норм
матеріального та процесуального права, зокрема норм Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
,
Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги
касаційної скарги та просив їх задовольнити.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити
дану скаргу без задоволення та оскаржувані рішення по справі
№11/142-А без змін.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували
проти задоволення касаційної скарги та просили залишити без змін
рішення судів попередніх інстанцій, а касаційну скаргу без
задоволення.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що ДПI у Дарницькому районі м. Києва провела позапланову
документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Станції
"Дарниця", яка є структурним підрозділом ДТГО "Південно-Західна
залізниця", за результатами якої складено акт №1074-23/2-01069726
від 31.08.2005 року за період з 01.01.2004 по 01.07.2005 рр. Даним
актом встановлено зокрема порушення правильності визначення
повноти нарахування та своєчасності сплати земельного податку
відповідно до ч. 10 ст. 7 ЗУ "Про плату за землю", в результаті
чого була занижена сума земельного податку на 78 090,90 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове
повідомлення-рішення від 02.09.2005 року №0004702301/0/28194, яким
позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем:
плата за землю у розмірі 113 231, 81 грн., в т.ч. 78 090,90 грн. -
основний платіж та 35 140,91 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
За результатами адміністративного оскарження даного
податкового повідомлення - рішення відповідачем прийнято податкові
повідомлення - рішення №0004702301/2-3623 від 30.01.2006 р. та
№0004702301/3-11719 від 24.03.2006 р., якими залишено перше
податкове повідомлення - рішення без змін.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що Станція "Дарниця" Державного територіально-галузевого
об'єднання "Південно-Західна залізниця" перебуває на обліку
платників податків в ДПI у Дарницькому районі м. Києва як платник
земельного податку (за місцезнаходженням відповідних земельних
ділянок).
За період, що перевірявся, позивач нараховував і сплачував
земельний податок, зокрема за земельні ділянки загальною площею
172 801,94 кв. м. (кадастровий №63:698:073, №63:324:042,
№63:698:042), що розташовані за адресою: м. Київ, район
Дарницький.
Згідно з розрахунками позивач сплачував земельний податок за
земельні ділянки (кадастровий №63:698:073, №63:324:042,
№63:698:042 - землі транспорту, зв'язку) із застосуванням
пільгової ставки у розмірі 25 % від суми земельного податку як за
землі залізниць.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів
попередніх інстанцій, що порядок нарахування та сплати податку на
землю регулюється Законом України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
№2532-ХII від 03.07.1992 року із змінами та доповненнями.
Відповідно до ч. 10 ст. 7 даного Закону податок на земельні
ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до
законів України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також
за водоймами, надані для виробництва рибної продукції,
справляється у розмірі 25 % суми земельного податку, обчисленого
відповідно до частин першої та другої цієї статті.
Ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про залізничний транспорт" встановлено, що
землі, які надаються в користування для потреб залізничного
транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
та Закону України "Про транспорт" ( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
.
Частиною 1 ст. 67 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, яка
визначає землі транспорту, передбачено, що до земель транспорту
належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям
залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства,
морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та
міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань
щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.
В статті 68 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, яка
визначає землі залізничного транспорту, передбачено, що до таких
земель належать землі смуг відведення залізниць під залізничним
полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і
спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного,
вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку,
водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними
насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими
спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного
транспорту.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про транспорт"
( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
встановлено, що до земель залізничного транспорту
належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям
залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства
України. До складу цих земель входять землі, які є смугою
відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно
та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами
енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і
пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку,
водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження,
службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні
для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Таким чином, наведеними положеннями Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
та Законів України "Про транспорт"
( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
і "Про залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
встановлено, що всі землі, якими користується залізниця, є землями
залізничного транспорту, тому землями залізниць слід вважати всі
земельні ділянки, надані залізниці, а не тільки земельні ділянки,
які прилягають виключно до залізничного полотна.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
підставою для донарахування земельного податку є дані
державного земельного кадастру.
Згідно ст. 23 цього ж Закону встановлено, що грошова оцінка
земельних ділянок проводиться Державним комітетом України по
земельним ресурсам за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів
України.
Однак, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином
докази по справі, а саме - донарахування позивачу податку на землю
відповідно до розрахунку (а.с. 56 т. I), де вбачається, що
відповідачем не застосовано ставки в розмірі 25 % до всіх земель,
які належать залізниці..
Оскільки вказані обставини підлягають дослідженню та
переоцінці та враховуючи межі повноважень, визначених ст.220 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого адміністративного суду
України вважає, що постановлені у справі судові рішення відповідно
до ст.227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підлягають скасуванню з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного, повного й
об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
законом вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого
об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
15.11.2006 року та постанову Господарського суду м. Києва від
10.05.2006 року по справі №11/142-А - скасувати.
Справу №11/142-А направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12.02.2007
року в частині зупинення виконання постанови Господарського суду
м. Києва від 10.05.2006 року скасувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Брайко А.I.
підпис
Нечитайло О.М.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Голубєва Г.К.