Про визнання діянь протиправними та зобов'язання вчинити дії - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБИ_1 до Верховної Ради України, третя особа - Пенсійний фонд України, про визнання діянь протиправними та зобов'язання вчинити дії,

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просив визнати незаконним втручання Верховної Ради України у право власності, яке відбулося внаслідок перевищення повноважень та порушення процедури прийняття Закону, яким зменшено розмір пенсії; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо забезпечення прямої дії норм статей 84, 91 Конституції України на пленарних засіданнях Верховної Ради України; зобов'язати відповідача забезпечити дію статей 84, 91 Конституції України на його пленарних засіданнях та вжити всіх заходів для поновлення його порушеного права власності.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 травня 2014 року відмовив у відкритті провадження у справі за згаданим вище позовом ОСОБИ_1.

28 травня 2014 року ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України заяву про ухвалення додаткових рішень щодо ухвали про відмову у відкритті провадження, мотивуючи її тим, що суд не вирішив його вимоги та клопотання, заявлені ним у позові до Верховної Ради України.

Вищий адміністративний суд України, розглянувши зазначену заяву ОСОБИ_1, ухвалою від 2 червня 2014 року відмовив в ухваленні додаткових судових рішень.

ОСОБА_1 з підстави, установленої пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), подав до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2014 року, у якій просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове судове рішення про задоволення заяви.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 3 та статті 158 КАС судові рішення в адміністративному судочинстві поділяються на постанови та ухвали залежно від кола питань, вирішуваних через прийнятий судовий акт. Згідно з цим критерієм постанова є рішенням суду, у якому вирішуються вимоги адміністративного позову, а ухвала, зокрема, - рішенням, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, а також інші процесуальні питання.

Відповідно до частини першої статті 168 КАС суд, що ухвалив судове рішення, у встановлених цією нормою випадках може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову або постановити додаткову ухвалу. Так, додаткове рішення як різновид судового рішення вирішує окремі позовні вимоги, які не було розв'язано основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази або вирішено не всі клопотання. Також додаткові рішення можуть прийматися, якщо суд при ухваленні основного судового рішення не визначив спосіб його виконання або не вирішив питання про судові витрати (пункти 1-3 частини першої зазначеної статті КАС).

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення можливе лише за умови прийняття рішення внаслідок розгляду спору по суті.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 травня 2014 року відмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБИ_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 109 КАС у зв'язку з тим, що такий позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, справа за позовом ОСОБИ_1 до Верховної Ради України про визнання діянь протиправними та зобов'язання вчинити дії судом по суті не розглядалася, отже, висновок Вищого адміністративного суду України про відсутність підстав для ухвалення додаткових рішень до ухвали про відмову у відкритті провадження щодо невирішених у ній клопотань, заявлених у згаданому адміністративному позові, ґрунтується на правильному застосуванні норм права. Тому в задоволенні заяви ОСОБИ_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2014 року слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 168, 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБИ_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.