Про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - Текст документа

У березні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії відповідачів щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2262-ХІІ (2262-12) ) у зв'язку з введенням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 100 % місячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 (889-2010-п) «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - постанова № 889) та наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 (z1194-10) «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди» (далі - наказ № 595), та зобов'язати управління ПФУ починаючи з 1 жовтня 2010 року перерахувати пенсію та здійснювати її виплату у відповідному розмірі.

Ленінський районний суд м. Донецька постановою від 22 червня 2011 року позов задовольнив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 1 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2014 року, скасував рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовив.

Касаційний суд у своєму рішенні погодився з висновками апеляційного суду та зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена наказом № 595, не може бути підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям на підставі статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_1, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2014 року, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2011 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2013 року (№ К/9991/87092/11 (rs18455654) ), у якій касаційний суд зазначив, що грошова винагорода, введена постановою № 889, на виконання якої видано наказ № 595, є підставою для перерахунку пенсії на підставі статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

Усуваючи розбіжності в застосуванні касаційним судом частини третьої статті 63 Закону № 2262-XII та наказу № 595, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за вказаним Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, установлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсії і провадиться в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, то зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 (1294-2007-п) «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 1 постанови № 889 (889-2010-п) з 1 жовтня 2010 року військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, який не перевищує місячне грошове забезпечення. Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Наказом № 595 (z1194-10) Міністр оборони України затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Підпунктом 2.3 пункту 2 цієї Інструкції встановлено розмір винагороди військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах і в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище, - до 20 % місячного грошового забезпечення.

У пункті 5 вказаної Інструкції визначено, що винагорода виплачується на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Підставою для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату винагороди військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу в установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах і в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище, є витяги з журналів хронометражу польотів або копії польотних листів про здійснення польотів за планами бойової (навчально-льотної) підготовки, а також витяги з льотної книжки військовослужбовця.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена наказом № 595 (z1194-10) , має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин (здійснення польотів у конкретному місці), її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 2262-XII.

Таким чином, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції, висловленій, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 21-368а13, тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.