К-20150/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким накладено штрафну санкцію за порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" - Текст документа

Приватне торгово-виробниче підприємство "Форт-пост" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI в м. Чернігові від 25.02.2005 р. № 0000822323/0, яким на позивача накладено штрафну санкцію в розмірі 857 грн. за порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.08.2005 р., залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р., позов задоволено.

Судові рішення судів попередніх інстанцій обгрунтовані не доведеністю податковим органом факту не проведення позивачем розрахункової операції через РРО.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція в м. Чернігові оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 18.08.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. з мотивів порушення судами норм матеріального (п. 1 ст. 3, ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) ) та процесуального (ч. 1 ст. 71 КАС України (2747-15) ) права і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити вимоги касаційної скарги.

Директор ПТВП "Форт-пост" (позивача) просив відмовити у задоволенні касаційної скарги як безпідставної.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності та на підставі акту № 25260065/2323 від 18.02.2005 р., ДПI прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000822323/0 від 25.02.2005 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про застосування РРО в розмірі 875 грн.

Перевіркою було встановлене не проведення розрахункових операцій через РРО, а саме, при купівлі світильника "Торшер", вартість якого складає 175 грн., реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, чим порушено п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

За порушення цієї норми п. 1 ст. 17 даного Закону передбачено застосування фінансової санкції в п'ятикратному розмірі від вартості проданого товару (послуги), що був проданий без проведення такої операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Як встановлено судами, директор підприємства позивача, в своїй заяві від 01.03.2005 р., заперечує факт здійснення покупки товару щодо якого актом зафіксовано порушення вимог законодавства, оскільки ні грошові кошти, ні товар не передавались, у зв'язку з чим факт покупки не відбувся. Крім того, в письмовому поясненні директора ОСОБА_1, яке датовано 18.02.2006р. (вже після проведення перевірки), директор вказує, що за відсутності продавця на робочому місці, він збирався пробити через касу надходження коштів та виписати гарантійний талон при продажу торшеру вартістю 175 грн., однак не встиг.

В зв'язку з цим, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обгрунтованого висновку, що такі пояснення не є достатнім доказом здійснення розрахункової операції до кінця, оскільки розрахункова операція закінчується не передачею грошей, а наступною, після їх отримання, передачею товару разом з розрахунковим документом.

Суди встановили, що розрахункової операції не відбулося, оскільки ні торшер, ні гроші не передавались, а тому в подальшому вони і не повертались.

Також в підтвердження своєї позиції суди посилаються на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.04.2005 р. у справі № 3-2340/05, якою за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 05.03.2005 р. про притягнення ОСОБА_1 (директора позивача) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП провадження у справі закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України (2747-15) , обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Судами також відмічено, що ДПI в акті перевірки не зафіксовано та не підтверджено належними доказами невідповідність готівкових коштів, які виявлено на місці проведення розрахунків під час перевірки з сумою, зазначеною в "х-звіті", а також розмір такої невідповідності, який за висновками, викладеними в акті перевірки повинен відповідати вартості товару, продаж якого в магазині позива ча, на думку відповідача, відбувся без застосування РРО.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів повністю підтримує правову позицію судів попередніх інстанцій, що відповідач не довів належним чином факту вчинення позивачем порушення, зазначеного в акті перевірки № 25260065/2323 від 18.02.2005 р.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визначення відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням до сплати позивачу штрафу за порушення норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) як податкового зобов'язання в розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) є безпідставним.

Згідно з преамбулою Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

У преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування, тобто він не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій.

У відповідності до пунктів 1.2, 1.9 статті 1 цього Закону податкове зобов'язання- це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу.

Таким чином ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

У зазначених нормах штраф, накладений відповідачем на позивача за порушення, на його думку, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , не визначений як податок або збір (обов'язковий платіж), а тому податковий орган не мав права застосовувати штраф визначаючи його податковим зобов'язанням.

Ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції застосовуються за рішенням відповідних органів державної податкової служби України.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI в м. Чернігові від 25.02.2005 р. № 0000822323/0 є обгрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Чернігові залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 18.08.2005 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .