ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді Бутенка В.I.,
суддів: Лиски Т.О., Панченка О.I., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
при секретарі Ткаченко О.М.,
за участю представників сторін: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_3., ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративнусправу за касаційною
скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Ковельського міськрайонного
суду від 03 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду
Волинської області від 06 червня 2006 року у справі за позовом
Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 за участю
третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 та третьої
особи на стороні відповідача ОСОБА_3 до Ковельської міської ради
про визнання п. 1.10 рішення сесії Ковельської міської ради
НОМЕР_1 та п. 2.2 рішення сесії Ковельської міської ради НОМЕР_2
незаконними, -
ВСТАНОВИЛА:
6 січня 2006 року Ковельський міжрайонний прокурор. звернувся
в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Ковельської міської Ради,
третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання
незаконним п.1.10 рішення сесії Ковельської Міської Ради НОМЕР_1
та п.2.2 рішення сесії Ковельської міської Ради НОМЕР_2 "Про
надання земельних ділянок в оренду".
Свої позовні вимоги Ковельський міжрайонний прокурор
обгрунтував тим, що сесія Ковельської міської Ради 24.06.2004 р.
прийняла рішення 19/7 "Про надання громадянам земельних ділянок в
оренду", відповідно до п.1.10 якого ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 надано в
оренду для городництва строком на один рік земельну ділянку площею
331 кв.м., а п.2.2. рішення Ковельської міської ради від
09.06.2005 р. було продовжено дію договору оренди земельної
ділянки строком на 3 роки, що є порушенням ст.16 Закону України
"Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
та п.1.10 Iнструкції про порядок
складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на
право власності на землю і право користування землею, затвердженої
наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 28
( z0031-93 ) (z0031-93)
від 15.04.1993 року, оскільки спірна земельна ділянка
площею 331 кв.м., згідно рішення Ковельської міської ради НОМЕР_5
була вилучена в ОСОБА_1 та залишена для влаштування проїзду, тобто
мала певне цільове призначення, спірну земельну ділянку передано
в оренду ОСОБА_3 без розроблення відповідного проекту відведення.
ОСОБА_2 як третя особа, заявила самостійні вимоги на предмет
спору.
Постановою Ковельського міськрайонного суду від 3 квітня 2006
року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської
області від 06 червня 2006 року в позові Ковельського міжрайонного
прокурора в інтересах ОСОБА_1 та в позові третьої особи, що
заявила самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 3 грн. 40
коп. в дохід держави.
В касаційній скарзі позивач та третя особа на стороні
позивача, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору,
посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам
справи, вирішення не всіх позовних вимог, недоведеність обставин,
що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав
встановленими, просять оскаржувану постанову скасувати та ухвалити
нову, якою позови задовольнити.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності застосування судами першої та апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши
пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін,
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції
виходив зі змісту ч.1 ст. 72 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
про те, що
обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній,
цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не
доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі
особи, або особа щодо якої встановлені ці обставини, зокрема про
звільнення від доказування обставин законності рішення Ковельської
міської ради НОМЕР_3 про надання ОСОБА_3 земельної ділянки площею
331 м.2 в оренду на один рік.
З таким висновком суду першої інстанції погодився апеляційний
суд, пославшись на рішення колегії суддів судової палати в
цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 23
грудня 2004 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Ковельської
міської Ради та ОСОБА_3 про визнання рішення Ковельської міської
ради НОМЕР_1 частково недійсним, визнано, що вказане рішення
Ковельської міської ради в частині надання ОСОБА_3. земельної
ділянки площею 331 м.2 в оренду на один рік, відповідає вимогам
ст. 124 ЗК України, і цим рішенням не могли бути порушені права
позивачки.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна.
Прокурор в своїй позовній заяві, обгрунтовуючи незаконність
спірної частини рішень Ковельської міської ради відносно земельної
ділянки площею 380 кв. м. яка була залишена для влаштування
проїзду вказав, що ця ділянка мала певне цільове призначення.
Проте, без розроблення відповідного проекту відведення 01.07.2004
року її передано в оренду ОСОБА_3. для огородництва, що було
порушенням статті 16 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
та пункту 1.10 Iнструкції про порядок складання, видачі,
реєстрації і зберігання державних актів на право приватної
власності на землю і право постійного користування землею (в т.ч.
на правах оренди), затвердженої наказом Державного комітету
України по земельних ресурсах №28 ( z0031-93 ) (z0031-93)
від 15.04.1993
року.
Вимоги прокурора базувались на нормах Закону які забороняють
передачу земельних ділянок в оренду із зміною іх цільового
призначення без спеціальної процедури виготовлення технічної
документації і погоджень відповідних органів. Суд не перевірив
зазначених обставин і не дав ім належної правової оцінки.
Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції
обмежився тільки дослідженням рішення колегії суддів судової
палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області
від 23 грудня 2004 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Ковельської
міської Ради та ОСОБА_3 про визнання рішення Ковельської міської
ради НОМЕР_1 частково недійсним і виніс постанову, яка не
відповідає вимогам ст.159 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції,
апеляційний суд
не тільки не виправив вказаних недоліків, а прийняв своє
рішення з порушенням вимог ч.3 ст.207 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
За таких обставин, оскільки судами обох інстанцій не
з'ясовано з достатньою повнотою обставин справи та допущено
помилку в застосуванні матеріального закону, ухвалені судами
рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий
розгляд.
Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого адміністративного суду
України,-
УХВАЛИЛА:
Касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Ковельського міськрайонного суду від 03 квітня 2006
року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 06 червня
2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає, за винятком випадків, передбачених ст. 237
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя