Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Козіївської МДПI Тернопільської області на рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.08.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 року по справі № 7/105-1764 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Козіївської МДПI Тернопільської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05 серпня 2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2005 року, позовні вимоги ПП ОСОБА_1 до Козіївської МДПI Тернопільської області задоволено, визнано недійсним з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення Козівської МДПI НОМЕР_1 від 01.02.2005 року, яким суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання в сумі 2 590,50 грн. по податку на додану вартість.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, відповідач 16 березня 2006 року подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2006 року, відповідачу поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження та витребувана справа.

В касаційній скарзі Козіївська МДПI Тернопільської області просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позову.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодилася колегія апеляційної інстанції, виходив з того, що при відсутності повних даних первинних документів, на підставі яких відповідачем вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, інших доказів, що підтверджують фінансово-господарську діяльність суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 не можливо встановити наявність факту порушення ним по сплаті ПДВ у зазначених інспекцією звітних періодах, тому перевірка проведена інспекцією поверхнево і висновки викладені в акті перевірки не можуть бути підставою для притягнення підприємця до відповідальності.

Крім того, застосовані в рішенні санкції визначені як податкове зобов'язання за порушення податкового законодавства без зазначення норми порушеного закону, що не відповідає "Порядку направлення органам державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків", затвердженого наказом ДПА України № 253 (z0567-01) від 21.06.2001 року в редакції наказу від 27.05.2003р. № 247 (z0467-03) .

При цьому суди виходили з матеріалів справи та встановлених по справі обставин, та вимог чинного законодавства, а саме, відповідно до ст.19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 8 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) закріплено право органів державної податкової служби стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку передбаченому законом.

Органи державної податкової служби застосовують до суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб за порушення норм чинного законодавства заходи, передбачені вищезазначеним Законом на підставі матеріалів перевірки, результати якої оформляються актом документальної перевірки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України від 11.06.2004р. № 326 (z0803-04) , розробленого на виконання Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) та ст. 5 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.1998р.,шляхом прийняття податкових повідомлень - рішень на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Згідно з п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про . заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.

Відповідно до пп. 17.1.3. ст. 17 зазначеного Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з абз. 6 п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, при відмові суб'єкта підприємницької діяльності від підписання акта перевірки, що підтверджує вручення йому акта перевірки, робиться відповідний запис в акті перевірки.

Як було встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, акт перевірки, складений відповідачем не був підписаний підприємцем, тобто в кінці акту перевірки, після підпису інспектором, міститься не підтверджена підписом підприємця інформація, що при перевірці ним надано документи в повному обсязі, записи щодо відмови підприємця від підписання акту відсутні, що перешкоджає встановленню факту щодо наявність можливості у підприємця подати заперечення на акт перевірки до прийняття інспекцією рішення.

Крім того, акт перевірки містить суперечності, зокрема, в п 2.1. акту зазначено про заниження позивачем податку на додану вартість за березень 2004 року на суму 533 грн., а в розділі "Висновок" стверджується вже про порушення допущене в березні 2003 року на суму 266,50 грн., тоді як березень 2003 року перевіркою не охоплювався.

Застосовані в рішенні санкції визначені як податкове зобов'язання за порушення податкового законодавства без зазначення норми порушеного закону, що не відповідає "Порядку направлення органам державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків", затвердженого наказом ДПА України № 253 (z0567-01) ( від 21.06.2001 року в редакції наказу від 27.05.2003р. № 247 (z0467-03) .

Відсутність повних даних первинних документів, на підставі яких вчинено записи в податковому та бухгалтерському обліку, інших доказів, що підтверджують фінансово-господарську діяльність підприємця унеможливлюють встановити наявність факту порушення позивачем по сплаті ПДВ у зазначених інспекцією звітних періодах.

З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції, з якими погодилась апеляційна інстанція, що перевірка проведена інспекцією поверхнево, за відсутності повних даних первинних документів, висновки викладені в акті перевірки не можуть бути підставою для притягнення підприємця до відповідальності, відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1ст.224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.210, 220, 222, ст. 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України (2747-15) , колегія -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Козіївської МДПI Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.08.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.