К-16498/06
 
                ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
                              УХВАЛА
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
     "01" лютого 2007 року     м. Київ
     Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
     Головуючого: Маринчак Н.Є.
     суддів:   Бившевої  Л.I.,  Голубєвої  Г.К,   Костенка   М.I.,
Шипуліної Т.М.,
     при секретарі: Зімненко А.Д.
     за участю представників:
     відповідача: Панченка С.О.
     розглянувши касаційну скаргу Сумського  обласного  відділення
Фонду соціального захисту інвалідів
     на постанову Харківського  апеляційного  господарського  суду
від 15 лютого  2006 року
     у справі  5/419-05
     за позовом Сумського обласного відділення  Фонду  соціального
захисту інвалідів
     до ВАТ "Укрнафта"  в  особі  Нафтогазовидобувного  управління
"Охтирканафтогаз"
     про стягнення штрафних санкцій
 
                      В с т а н о в и л а :
     У вересні 2005 року позивач звернувся до суду з  позовом  про
стягнення з відповідача  996  118  грн.  48  коп.  за  невиконання
нормативу  робочих   місць,   призначених   для   працевлаштування
інвалідів у 2004 році згідно зі ст. 20 Закону України "Про  основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
        .
     Рішенням Господарського суду Сумської області від  15  грудня
2005 року у задоволенні позову відмовлено..
     Постановою Харківського апеляційного господарського суду  від
15   лютого  2006  року   рішенням  Господарського  суду  Сумської
області  від 15 грудня 2005 року скасовано, у  задоволенні  позову
відмовлено. Рішення першої інстанції скасовано з мотивів порушення
судом норм процесуального права,  оскільки  справа  розглянута  за
правилами  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          та  процесуальний   документ
винесено у порядку господарського процесуального судочинства, тоді
як КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
         передбачає ухвалення постанови.
     В  касаційній  скарзі  Сумське   обласне   відділення   Фонду
соціального  захисту  інвалідів  просить  скасувати  рішення  суду
апеляційної інстанції,  посилаючись  на  неправильне  застосування
судом норм процесуального та матеріального права,  та  постановити
нове рішення, яким позов задовольнити.
     Заслухавши    доповідь    судді,    пояснення    представника
відповідача, перевіривши матеріали справи  та  обговоривши  доводи
наведені у скарзі, колегія суддів  дійшла висновку,  що  касаційна
скарга (не) підлягає задоволенню з таких підстав.
     Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно
із звітом про зайнятість інвалідів  за  2004  рік  норматив  числа
робочих  місць  для  працевлаштування  інвалідів  для  відповідача
становив 151 робоче місце, а фактично у 2004 році на  підприємстві
працювало  84  інваліда,  у  зв'язку  із  чим  відповідач  повинен 
перерахувати кошти в сумі 996 118 грн. 48  коп  за  нестворені  67
робочих місць.
     У запереченнях проти позовних вимог відповідач посилається на
те, що у 2004 році на підприємстві були створені робочі місця  для
працевлаштування   інвалідів,   про   що   відповідач   повідомляв
відповідні органи, проте, листом Охтирського міськрайонного центру
зайнятості від 28.01.2005 року № 02/78 підтверджується факт  того,
що станом на 30.06.2004 року на обліку в центрі перебувало лише  2
особи з обмеженими фізичними вадами, які бажають працювати.
     Судова колегія  погоджується  з  висновком  суду  апеляційної
інстанції про відсутність вини відповідача за не створення робочих
місць для інвалідів на своєму підприємстві у 2004 році з наступних
підстав.
     Стаття 19 Закону України "Про основи  соціальної  захищеності 
інвалідів  в  Україні"  ( 875-12 ) (875-12)
          встановлює   для   підприємств
(об'єднань), установ і організацій (далі -підприємства)  нормативи
робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
     Частиною першою статті 18 названого  Закону  передбачено,  що
працевлаштування  інвалідів  здійснюється  органами   Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення України,
місцевими    радами,    громадськими    організаціями    інвалідів
(далі -органи працевлаштування інвалідів).
     Аналіз зазначених положень Закону про  захист  інвалідів  дає
підстави для висновку  про  те,  що  обов'язок  підприємства  щодо
створення робочих місць  для  інвалідів  не  супроводжується  його
обов'язком підбирати і  працевлаштовувати  інвалідів  на  створені
робочі   місця.   Такий   обов'язок   покладається    на    органи
працевлаштування, що перелічені в частині першій статті  18  цього
Закону.  Це  підтверджується  і  змістом  абзацу  другого   пункту
третього  Положення  про  Фонд   соціального   захисту   інвалідів
(затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від  26
вересня 2002 ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
         року), згідно з яким завданням  Фонду
є здійснення контролю  за  додержанням  підприємствами  нормативів
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також
підпункту третього пункту четвертого та підпункту третього  пункту
п'ятого цього Положення,  якими  Фонду  надано  право  здійснювати
контроль  за  своєчасним  перерахуванням  підприємствами  штрафних
санкцій  за  недодержання  ними  нормативів  робочих   місць   для
забезпечення працевлаштування інвалідів та  здійснювати  перевірки
підприємств щодо додержання  ними  нормативів  робочих  місць  для
забезпечення працевлаштування інвалідів.
     Судами першої та  апеляційної інстанції  вірно  доведено,  що
 Державною службою зайнятості, органами  Мінсоцзахисту,  місцевими
радами,  громадськими  організаціями  інвалідів  на   підприємство
відповідача інваліди для  працевлаштування  не  направлялися,  так
само,   як   і   інваліди    безпосередньо   не   зверталися   для
працевлаштування  до  відповідача.  З  іншого   боку,   відповідач
здійснював   заходи   щодо    створення    робочих    місць    для
працевлаштування  інвалідів,  повідомляв  центр   зайнятості   про
наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
     За   вказаних   обставин   доводи   касаційної    скарги    є
безпідставними.
     Рішення апеляційного суду  постановлене  з  дотриманням  норм
матеріального і процесуального права.
     Керуючись статтями 220, 221,  223,  224,  230,  231   Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , -
 
                        У Х В А Л И Л А :
     Касаційну  скаргу  Сумського   обласного   відділення   Фонду
соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
     Постанову Харківського апеляційного господарського  суду  від
15 лютого  2006 року - без змін
     Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.
     За  винятковими  обставинами  вона  може  бути  оскаржена  до
Верховного Суду України протягом одного місяця  з  дня   відкриття
таких обставин.
     Головуючий:  _____________________ Маринчак Н.Є.
     Судді:
     _____________________Бившева Л.I.
     _____________________ Голубєва Г.К.
     ______________________Костенко М.I.
     ______________________Шипуліна Т.М.