ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
головуючого - судді Бутенка В.I.,
суддів : Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
при секретарі Якименко О.М.,
за участю представника Акціонерного поштово-пенсійного банку
"Аваль" Вороницької Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу № 15/231 за позовом
Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" в особі
Чернігівської обласної дирекції до Бобровицької міської ради
Чернігівської області, третя особа - ОСОБА_1, про визнання
протиправним та скасування рішення Бобровицької міської ради
Чернігівської області від 11 травня 2005 року, -
в с т а н о в и л а :
У вересні 2005 року Акціонерний поштово-пенсійний банк
"Аваль" в особі Чернігівської обласної дирекції звернувся до суду
із вказаним позовом.
В позовній заяві просив визнати недійсним рішення
Бобровицької міської ради від 11.05.2005 року в частині надання у
власність ОСОБА_1 земельної ділянки по вул. Бричанська, 22 у м.
Бобровиці Чернігівської області для обслуговування житлового
будинку, господарських будівель і споруд та виданого на підставі
цього рішення державного акту про право власності на земельну
ділянку.
Постановою господарського суду Чернігівської області від 23
листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського
апеляційного господарського суду від 08 лютого 2006 року, позов
АППБ "Аваль" в особі Чернігівської обласної дирекції задоволено.
Визнано недійсним та скасовано рішення Бобровицької міської
ради від 11 травня 2005 року в частині надання ОСОБА_1 земельної
ділянки за адресою : АДРЕСА_1 ОСОБА_1 для обслуговування житлового
будинку, господарських будівель і споруд та виданий ОСОБА_1
державний акт про право власності на земельну ділянку серії
IНФОРМАЦIЯ_1.
Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав до
Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій
просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову АППБ
"Аваль" в особі Чернігівської обласної дирекції в задоволенні
позову.
В скарзі він посилається на порушення судами норм
процесуального права та неправильне застосування норм
матеріального права, що призвело, на його думку, до неправильного
вирішення справи.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, а суд апеляційної інстанції
обгрунтовано погодився з тим, що на момент прийняття рішення про
передачу у власність ОСОБА_1 безоплатно земельної ділянки для
обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд
він не був їх власником, зазначене рішення та виданий на його
підставі державний акт на право власності на земельну ділянку не
відповідають вимогам ст. 120,121 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, ст.377 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.
Відповідно до договору про надання в безстрокове користування
земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 29.11.1978
року, укладеного між виконкомом Бобровицької міської ради та
ОСОБА_1 останній отримав земельну ділянку по АДРЕСА_1 для
будівництва житлового будинку та господарських споруд.
Згідно з постановою державного виконавця від 25.06.2004 року
та акту приймання передачі від 25.06.2004 року позивачу передано
непродане майно - вказаний житловий будинок з надвірними будівлями
в рахунок погашення боргу по виконавчому надпису НОМЕР_1 від
27.06.2003 року на підставі ст.61 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
Рішенням шістнадцятої сесії четвертого скликання Бобровицької
міської ради від 11.05.2005 року п. 1.38 у власність ОСОБА_1
передано безоплатно земельну ділянку за вказаною адресою площею
0,0682 га в тому числі: для обслуговування житлового будинку,
господарських будівель і споруд 0,0682 га.
Рішенням 17 сесії 4 скликання Бобровицької міської ради від
11.08.2005 відмовлено Акціонерному поштово - пенсійному банку
"Аваль" у наданні земельної ділянки в оренду для обслуговування
житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, в
зв'язку з видачею державного акту на право власності на земельну
ділянку ОСОБА_1
З матеріалів справи вбачається, що позивач набув право
власності на житловий будинок не на підставі договору про
відчуження майна і не на підставі договору застави, як на це
посилається ОСОБА_1, а відповідно до ст.61 Закону України "Про
виконавче провадження." ( 606-14 ) (606-14)
.
Згідно з ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній
ділянці, наданій у користування, то у разі відчуження до набувача
переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на
якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх
обслуговування.
Відповідно до ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
при переході права власності на будівлю і споруду
право власності на земельну ділянку або її частину може переходити
на підставі цивільно - правових угод, а право користування - на
підставі договору оренди.
Статтею 121 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну
передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної
власності, зокрема, і для будівництва, обслуговування житлового
будинку, господарських будівель і споруд.
Таким чином, право власності на житловий будинок банком
набуто 03.12.2004 року відповідно до свідоцтва, зареєстрованого в
реєстрі за НОМЕР_2, позивачем 02.08.2005 року проведено державну
реєстрацію права власності на нерухомість відповідно до ст. 182
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та Тимчасового положення про
порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого
наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 № 7/5
( z0157-02 ) (z0157-02)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
18.02.2002 року за № 157/6445. Реєстрація майна, на відміну від
реєстрації договору, не має правовстановлюючого значення.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не
спростовують, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваних
судових рішень не вбачається.
За правилами ч.1 ст.224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо суди не
допустили порушень норм матеріального і процесуального права при
ухваленні оскаржуваних судових рішень то суд касаційної інстанції
залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без
змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
постанову господарського суду Чернігівської області від 23
листопада 2005 року та ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 08 лютого 2006 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст. ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :
____________________ Бутенко В.I.
____________________ Лиска Т.О.
____________________ Панченко О.I.
____________________ Сорока М.О.
____________________ Штульман I.В.