Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів:

Харченка В.В.

Гончар Л.Я.

Маринчак Н.Є.

Чалого С.Я.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства"Вимірювач" до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці про визнання недійсною вимоги про сплату боргу № Ю-05 від 01 квітня 2004 року, -

встановила:

ВАТ"Вимірювач" звернулося до суду  з позовом до УПФ України в Першотравневому районі м. Чернівці про визнання недійсною вимоги про сплату боргу № Ю-05 від 01 квітня 2004 року.

В обгрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України"Про збір на обов'язкове пенсійне  страхування" (400/97-ВР) підприємства  та  організації за  рахунок  коштів, призначених  на  оплату  праці,  зобов'язані відшкодувати  ПФУ фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на підставі пунктів"б"-"з" статті 13  Закону України"Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . Крім того, заявник зазначав, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які до введення у дію Закону України"Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 цього Закону. Нею передбачено, що  особам, які  до 01.01.1992 року працювали на роботах із шкідливими і важкими  умовами  праці, пенсії призначаються на умовах, передбачених раніше чинним законодавством відповідно до вимог, встановлених цим законодавством. Останнє, як стверджує позивач, не встановлювало  обов'язку  підприємств відшкодовувати ПФУ кошти виплачених пільгових пенсій, також не вимагало наявності   атестації робочих місць як нео6хідної умови для набуття права на призначення пільгових пенсій, оскільки Порядок проведення атестації в Україні  введено в дію з 1992 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України  від 01.08.1992 року №442 (442-92-п) . Також заявник звертав увагу на те, що у працівників ВАТ "Вимірювач", зокрема, того працівника, який зазначений у повідомленні (Горбашевська М.Г.) право на призначення  пільгової  пенсії  виникло на підставі статті 100 Закону, оскільки на ВАТ ''Вимірювач" атестація робочих місць за умовами праці не проводилась у зв'язку з різким падінням обсягів виробництва поступовим припиненням  виробничої діяльності, а тому стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці повинен зараховуватись виключно до 01 січня 1992 року (на момент призначення пільгової пенсії у 2000 році стаж  рахували  до  01.08.1992  року  -  до  моменту  набрання  чинності постанови КМУ від 01.08.1992 року № 442 (442-92-п) ).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 05 - 10 травня 2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням апеляційної інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці  звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, з посиланням на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Заявник в касаційній скарзі просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, а апеляційний суд обгрунтовано погодився з тим, що відповідач у даній справі відносить до недоїмки заборгованість по сплаті боргу, який виник внаслідок несплати позивачем суми відшкодування виплачених пільгових пенсій та їх доставки, а отже, дана сума не може вважатися недоїмкою в розумінні ст.106 Закону України"Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" (1058-15) , яка передбачає сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і не регулює порядку призначення пільгових пенсій. Тому, враховуючи вимоги ст.106 згаданого вище Закону, заборгованість позивача щодо відшкодування ним сум по виплачених пільгових пенсіях, не може вважатися недоїмкою зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому не може служити предметом для оформлення вимоги про сплату боргу, як недоїмки по страхових внесках, що не позбавляє відповідача звернутися до суду з позовом про стягнення спірної суми при наявності правових підстав.

Згідно з ч.3 ст.211 КАС України (2747-15) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду і не свідчать про неправильність судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,  колегія суддів, - 

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці відхилити, а ухвалу Апеляційного суду  м. Києва від 2 лютого 2005 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.