ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі :
Головуючого - судді Бутенка В. I.,
Суддів : Лиски Т. О.,
Панченка О. I.,
Сороки М. О.,
Штульмана I. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну
справу за позовом ОСОБА_1 до судді Апеляційного суду Київської
області Олійник В. I. про позбавлення повноважень, за касаційною
скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від
28 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24
лютого 2005 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
В жовтні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного
суду м. Києва з позовом до судді Апеляційного суду Київської
області Олійник В. I. про позбавлення повноважень, мотивуючи тим,
що суддя Олійник В. I., розглядаючи справу про припинення
повноважень судді Броварського міськрайонного суду Білик Г. I.,
порушила Конституцію України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та Закон України "Про
статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня
2004 року в прийнятті позовної заяви відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2005 року
апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, ухвала Печерського районного
суду м. Києва від 28 грудня 2004 року залишена без змін.
В касаційній скарзі на ухвалу Печерського районного суду м.
Києва від 28 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м.
Києва від 24 лютого 2005 року ОСОБА_1 ставить питання про
скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням
норм матеріального і процесуального права та направлення справи на
новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія
суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.. 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
ст.. 248-3 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
та п. 1,4 Постанови Пленуму
Верховного Суду України від 03. 12. 1997 р. № 13 ( v0013700-97 ) (v0013700-97)
"Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи
бездіяльність органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері
управлінської діяльності, які порушують права та свободи
громадян", до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи
бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, що
належать до сфери управлінської діяльності.
Згідно з ст. ст. 126, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
судді при здійснені правосуддя незалежні і підкоряються лише
закону. Вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Рішення
суду і відповідно дії чи бездіяльність суддів у питаннях
здійснення правосуддя оскаржуються лише в порядку, визначеному ст.
129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законодавством про
судочинство.
Згідно з ст.. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу слід залишити без задоволення, оскільки судові рішення
ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права,
а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу
Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2004 року та
ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2005 року -
без змін .
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених
ст. 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді :
(підпис) В. I. Бутенко
(підпис) Т. О. Лиска
(підпис) О. I. Панченко
(підпис) М. О. Сорока
(підпис) I. В. Штульман
З оригіналом згідно суддя Т. О. Лиска