К-6922/06 Про визнання недійсним договору купівлі продажу майна - Текст документа

Бердянська міжрайона державна податкова інспекція Запорізької області (надалі - позивач, Бердянська МДПI) звернулась до Господарського суду Запорізької області із позовом до Закритого акціонерного товариства "Мелітопольспецексковація" (надалі відповідача-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АзЕлКом" (надалі - відповідач-2) про визнання недійсним договору.

Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя - Пасічник Т.А.) від 15.04.2004р. у справі № 24/127 у позові відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що на момент виконання договору купівлі-продажу, відповідач-1 не повинен був узгоджувати здійснювану на виконання умов вказаного договору господарську операцію, оскільки був відсутній факт наявності у позивача податкового боргу з земельного податку. Крім того, господарським судом першої інстанції було встановлено відсутність у позивача умислу на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства в зв'язку із укладенням та виконанням оспорюваного договору купівлі-продажу.

Бердянська МДПI, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням господарського суду першої інстанції, звернулась із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, аргументуючи допущеними господарським судом першої інстанції порушеннями норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2004р. у справі № 24/127 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов Бердянської МДПI задовольнити.

Відповідач-1 надав відзив на касаційну скаргу Бердянської МДПI, у якому доводи позивача вважає необгрунтованими та зазначає, що законних підстав для їх задоволення не має, просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2004р. у справі № 24/127 без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.11.2005р. у справі № 24/127, у зв'язку із вступом в закону силу Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , вказана касаційна скарга разом із матеріалами справи № 24/127 передана для вирішення Вищому адміністративному суду України за підвідомчістю.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні суду касаційної інстанції проти вимог касаційної скарги заперечував, доводи останньої вважає необгрунтованими, а рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2004р. у справі № 24/127 повністю законним та просив залишити його без змін, а касаційну скаргу Бердянської МДПI - без задоволення.

Представники позивача та відповідача-2 у судове засідання суду касаційної інстанції не з'явились, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.49 КАС України (2747-15) не скористались, про причини не явки суду не зазначили, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарським судом першої інстанції встановлені такі фактичні обставини справи.

Згідно договору купівлі-продажу № 1 від 07.08.2001р., укладеного між ЗАТ "Мелітопольспецекскавація" (Продавець) та ВАТ "АзЕлКом" (Покупець), ЗАТ "Мелітопольспецекскавація" передає у власність ВАТ "АзЕлКом" майно у м. Бердянську, виділене з цілісного майнового комплексу ЗАТ "Мелітопольспецекскавація", яке знаходиться за адресою: м. Бердянськ, вул Піонерська, 180.

Відповідно до пп. 1.2 договору купівлі-продажу № 1 від 07.08.2001 р. ТОВ "АзЕлКом" перахувало у сплату придбаного майна 63 275,00 грн., згідно платіжних доручень № 2 від 26.04.2001 р. на суму 15 000,00 грн., № 20 від 31.05.2001 р. на суму 4000,00 грн., № 26 від 24.10.2001 р. на суму 18 651,00 грн., № 4 від 03.01.2002 р. на суму 12 434,00 грн., № 23 від 30.04.2002 р. на суму 12 430,00 грн.

Згідно абз.2 п. 3.2 Договору право власності переходить до Покупця після оформлення акту прийому-передачі.

На виконання умов договору купівлі-продажу майна, сторонами було складено акт купівлі-продажу від 19.06.2002р. Таким чином, право власності на відчужуване майно перейшло до ВАТ "АзЕлКом" 19.06.2002р.

ЗАТ "Мелітопольспецекскавація" є платником податків і зборів, передбачених Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Згідно витягу про внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна, наданого Iнформаційним центром Міністерства Юстиції м. Запоріжжя, все рухоме майно і майнові права ЗАТ "Мелітопольспецекскавація" знаходиться у податковій заставі.

Дана податкова застава виникла внаслідок наявності податкової заборгованості відповідача-1 з земельного податку.

У зв'язку із виникненням податкової заборгованості відповідачу-1, відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , направлені перша податкова вимога № 1/21 від 06.10.2001р. та друга податкова вимога № 2/222 від 15.11.2001 р.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача-1, розглянувши надані пис ьмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Бердянської МДПI задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (у відповідній редакції, надалі - Закон України №2181 (2181-14) ), з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Згідно з пп."а" пп.8.6.1. п.8.6 ст.8 Закону України № 2181 (2181-14) , платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за їх звичайними цінами;

Зі змісту п. 8.6.4. пп.8.6 ст. 8 вказаного Закону України вбачається, що у разі здійснення операцій, зазначених у підпунктах 8.6.1 - 8.6.3 цього пункту, без отримання попередньої згоди податкового органу, посадова особа такого платника податків чи фізична особа, яка прийняла зазначене рішення, несуть відповідальність, встановлену законодавством України за умисне ухилення від оподаткування.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що господарська операція по продажу об'єкту нерухомого майна, на виконання умов договору купівлі-продажу від 07.08.2001р. № 1 узгоджувались з начальником податкової служби м. Мелітополя.

Крім того, як вказувалось вище, Бердянська МДПI Запорізької області 06.10.2001р. направила на адресу відповідача-1 першу податкову вимогу про зобов'язання останнього сплатити суму податкового боргу по земельному податку у розмірі 211 грн. 30 коп., яка була отримана 15.10.2002р. і оплачена відповідачем-1 16.10.2001р. Також Бердянською МДПI Запорізької області на адресу відповідача-1 була направлена друга податкова вимога від 15.11.2001р. № 2/222.

Згідно акту приймання - передачі комплексу будівель № 1 від 19.06.2002 р., Бердянської дільниці відповідача-1, у власність відповідача-2 було передано нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Бердянськ, вулиця Піонерська ,180.

Таким чином місцевим господарським судом встановлено, що на момент виконання договору купівлі - продажу, відповідач-1 не повинен був узгоджувати операцію з податковою службою, оскільки був відсутній факт наявності податкового боргу з земельного податку, (крім того, зазначено, що сума податкового боргу у розмірі 211 грн. 30 коп. була сплачена ЗАТ "Мелітопольспецексковація" 16.10.2001р.).

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, позивачем не доведено факту наявності умислу у діях відповідачів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства при укладанні оспорюваного договору. Більше того, місцевим господарським судом відзначено, що надані суду документи підтверджують, що відповідач-1, отримуючи доходи сплачував податки та збори (обов'язкові платежі), що підтверджується також і платіжним документом про сплату податкового боргу з земельного податку, визначеного у першій податковій вимозі у суму 211 грн. 30 коп.

За таких обставин підстав для застосування нормативного припису ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що господарський суд Запорізької області дійшов правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, а тому правові підстави для задоволення касаційної скарги Бердянської МДПI відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1 Касаційну скаргу Бердянської МДПI на рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2004р. у справі № 24/127 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2004р. у справі № 24/127 - залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .