К/скарга №К-7348/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м.Київ, вул.Московська, 8
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Бившевої Л.I.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
За участю представників сторін:
Позивача: Гретченко В.В., Михайлова В.П.
Відповідача: Хорунжий Я.В., Гришко Р.Ю.
Третьої особи: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Відкритого акціонерного товариства "Мотор Січ" та Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків у м.Запоріжжі
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 18.01.2005 р. та рішення Господарського суду Запорізької
області від 27.09.2004 р.
у справі № 5/181
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Мотор Січ"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі
з великими платниками податків у м.Запоріжжі
третя особа на стороні позивача Закрите акціонерне
товариство "Республіканський інноваційний фонд"
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до СДПI по роботі з ВПП у
м.Запоріжжі про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення №0000012600/0 від 10.03.2004 р., яким йому
визначено податкове зобов'язання - пеня за порушення термінів
розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі
1456751,85 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від
27.09.2004 р., залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 18.01.2005 р., позов
задоволено частково. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення №0000012600/0 від 10.03.2004 р. в сумі
298989,58 грн.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційними
скаргами позивача та відповідача.
У касаційній скарзі та доповненнях до касаційної скарги
позивача ставиться питання про скасування судових рішень в частині
відмови в позові та про прийняття нового рішення про задоволення
позовних вимог в повному обсязі, з підстав неправильного
застосування норм матеріального права, зокрема ч.1 ст.250 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
яка визначає строки застосування
адміністративно-господарських санкцій, а також ст.4 Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
. Крім того, у відповідача відсутні підстави для
визначення пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД як
податкового зобов'язання та прийняття оскаржуваного податкового
повідомлення-рішення.
У касаційній скарзі відповідача ставиться питання про
скасування судових рішень та прийняття нового про відмову у
задоволенні позову, з підстав порушення норм матеріального права,
а саме ст.1, 2 та 4 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача та його
представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив цю
касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення в
частині задоволення позову без змін.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача та його
представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив цю
касаційну скаргу задовольнити частково, судові рішення в частині
задоволення позову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в
позові в повному обсязі.
Третя особа представника у судове засідання касаційної
інстанції не направила, про час та місце розгляду справи
повідомлена належним чином. Справу розглянуто відповідно до вимог
ч.4 ст.221 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга позивача підлягає задоволенню, а касаційна скарга
відповідача залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідачем проведено позапланову тематичну перевірку
дотримання позивачем вимог валютного законодавства по контрактах
з нерезидентами ВАТ "УМПО" (Росія), АК "Каспійські Авіалінії"
(Iсламська Республіка Iран), військова частина № 40995
Військово-Повітряних Сил МО Республіки Казахстан, за результатами
якої складено акт №4/26-20/14307794 від 01.03.2004 р.
На підставі акту, за порушення приписів Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
,
10.03.2004 р. прийнято податкове повідомлення-рішення
№0000012600/0 яким позивачу нарахована пеня за порушення термінів
розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 1465751,85 грн.
За результатами адміністративного узгодження, скарги позивача
залишені без задоволення, спірне податкове повідомлення-рішення
без змін.
Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
, суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види
зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо та у виключній
формі заборонені законодавством України.
Ч.1 ст.14 цього Закону передбачено, що всі суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати
форму розрахунків по зовнішньоекономічним операціям, які не
суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Як встановлено у справі, 07.03.2001 р. між позивачем та
Авіакомпанією "Каспійські авіалінії" було укладено контракт
№СО331/01-К про оренду повітряного судна.
За умовами контракту позивач передає повітряне судно в оренду
на умовах "мокрого лізингу" разом з екіпажем, а Авіакомпанія
"Каспійські авіалінії" приймає його для виконання міжнародних
пасажирських перевезень та протягом дії контракту забезпечує своїм
персоналом усі види технічного обслуговування повітряного судна,
поточний ремонт, заміну обладнання, необхідне за результатами
технічних оглядів та повинне підтримувати у придатному для
польотів стані.
Згідно п.6.5.2 контракту ВАТ "Мотор Січ" оплачує витрати по
нальоту - годин. Витрати по зльоту-посадці та дозаправці паливом
в аеропорту проведення технічного обслуговування оплачуються
орендатором в рахунок орендної плати. Також позивач зобов'язався
здійснювати періодичне технічне обслуговування використаного
повітряного судна відповідно до п.6 контракту, а також своєчасно
забезпечувати повітряне судно запасними частинами та витратними
матеріалами (п.8.1).
Авіакомпанія "Каспійські авіалінії" самостійно здійснила
окремі види поточного ремонту повітряного судна, які за договором
мав виконувати позивач, що підтверджується актами виконаних
робіт, у зв'язку з чим у позивача виникла заборгованість з
оплати.
Таким чином, за цим контрактом виникли зустрічні однорідні
вимоги, строк виконання зобов'язань за якими наступив на момент
проведення грошових розрахунків в іноземній валюті за надані
послуги з повітряних перевезень.
Сторонами контракту проведено частковий залік зустрічних
однорідних вимог на суму 23868,90 дол.США, що не суперечить
приписам ст.ст. 217,218 ЦК України (в редакції 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
р.).
Оскільки ст.1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
не містить
заборони щодо припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними
договорами шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги, суди
попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідачем
безпідставно здійснено нарахування пені в розмірі 103889,06 грн.
за ненадходження валютної виручки за експортним контрактом.
31.01.2001 р. між позивачем (довіритель) та ЗАТ
"Республіканський інноваційний фонд" (повірений) було укладено
договір доручення №292-ЮР, за умовами якого позивач доручає
стягнення заборгованості, а повірений зобов'язується від імені та
за рахунок довірителя виконати дії щодо стягнення заборгованості
з Управління Сил Повітряної оборони Збройних Сил Республіки
Казахстан (боржника) за виконані згідно договору №93 від
20.01.1995 р. послуги.
Згідно договору обов'язки повіреного по стягненню
заборгованості вважаються виконаними з моменту надходження коштів
на розрахунковий рахунок, зазначений позивачем та оформлення
двосторонніх актів.
Факт виконання повіреним доручення позивача підтверджується
рішенням Алмаатинського міського суду від 17.02.2003 р., яким
встановлено перерахування повіреним коштів, що надійшли до нього
на підставі договору №292-ЮР, на рахунки ТОВ "А-Легіон" та ПП
"Ніканоров", однак не підтверджує надходження коштів на рахунок
позивача.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками
судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно сплачено ЗАТ
"Республіканський інноваційний фонд" винагороду в сумі 13320
дол.США передбачену умовами договору доручення, а тому підстави
для нарахування пені в розмірі 195100,52 грн. відсутні.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що судами
правомірно задоволено позовні вимоги про визнання недійсним
спірного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування
пені в сумі 298989,58 грн.
Доводи касаційної скарги відповідача не беруться до уваги,
оскільки не спростовують фактичних обставин справи, встановлених
судом.
Щодо відмови в задоволенні позову в частині нарахування пені
за порушення терміну надходження імпортної продукції за договором
№РР-1323/658-100-042 RA-643 від 17.05.2001 р., укладеного
позивачем з ВАТ "Уфимське моторобудівне виробниче об'єднання" в
сумі 99039,48 грн. та за порушення термінів надходження валютної
виручки за договором №93 від 20.01.1995 р., укладеного позивачем з
військовою частиною 40995 ВПС Республіки Казахстан в сумі
1067722,79 грн.
У справі встановлено, що 17.05.2001 р. позивачем укладено
контракт №РР-1323/658-100-042 RA-643на придбання комплектуючих до
авіадвигунів у ВАТ "Уфимське моторобудівне виробниче об'єднання".
Позивачем 25.03.2003 р. здійснено попередню оплату товару в
сумі 17296765,50 рос. рублів, залишок продукції на суму
11053279,07 рос.рублів надійшов на митну територію України
11.07.2003 р., тобто з порушенням 90-денного строку встановленого
ст.1 Закону України "Про порядок проведення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Відповідачем за дане порушення нараховано позивачу штрафні
санкції у вигляді пені за період 24.06.2003 р. по 10.07.2003 р.
сумі 99039,48 грн.
02.07.2004 р. позивачем отримано індивідуальні ліцензії НБУ
на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за
імпортним контрактом.
Оскільки під час перевірки зазначені ліцензії у позивача були
відсутні, суди дійшли висновку про наявність правопорушення та
обгрунтоване застосування відповідачем санкцій у вигляді пені в
розмірі 99039,48 грн.
За договором №93 від 20.01.1995 р. укладеного між позивачем
та військовою частиною 40995 ВПС Республіки Казахстан про надання
послуг по продовженню ресурсу авіаційних двигунів за технічним
станом та надання технічної допомоги і супроводженню експлуатації
двигунів, встановлено наявність заборгованості нерезидента у сумі
581498 дол.США, що підтверджується актом виконаних робіт від
25.12.2001 р., актом звірки взаєморозрахунків, рішенням
Алмаатинського міського суду від 17.02.2003 р. за позовом ЗАТ
"РIФ" до Міністерства оборони Республіки Казахстан про стягнення
690047 дол.США.
У зв'язку з ненадходженням валютної виручки в розмірі 581498
дол.США на валютні рахунки позивача відповідачем за період з
26.03.2002 р. по 19.07.2002 р. застосовано санкції у вигляді
пені в сумі 1067722,79 грн.
Суди попередніх інстанцій не прийнявши доводів позивача, що
банківські виписки №96 від 22.05.2001 р. та №129 від 09.07.2001 р.
свідчать про надходження коштів на виконання контракту №93, дійшли
висновку, що позивачем допущено порушення та про правомірне
застосування відповідачем санкцій у вигляді пені в сумі
1067722,79 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх
інстанцій, що позивачем дійсно допущені порушення чинного
законодавства при проведенні розрахунків за договором
№РР-1323/658-100-042 RA-643 від 17.05.2001 р. укладеного
позивачем з ВАТ "Уфимське моторобудівне виробниче об'єднання" та
за порушення термінів надходження валютної виручки за договором
№93 від 20.01.1995р. укладеного позивачем з військовою частиною
40995 ВПС Республіки Казахстан.
Однак, не може погодитись з висновками апеляційного
господарського суду про незастосування до спірних правовідносин
ст.250 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до ст.238 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
за порушення встановлених законодавчими актами правил
здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання
можуть бути засновані уповноваженими органами державної влади або
органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські
санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового
характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта
господарювання та ліквідації його наслідків. Види
адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх
застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими
актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути
встановлені виключно законами.
Пеня за порушення встановлених ст.ст.1, 2 Закону України
"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, нарахування якої передбачено ст.4 цього Закону,
підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської
санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.
Згідно ст.250 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
адміністративного-господарські санкції можуть бути застосовані до
суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення
порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим
суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення
господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Адміністративно-господарські санкції загалом і пеня за
порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, зокрема, є конфіскаційними.
Застосовуючи при вирішенні спору ст.15 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, суди попередніх
інстанцій виходили з положень преамбули цього Закону щодо
поширення його дії на порядок нарахування і сплати штрафних
санкцій і пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Разом з тим, аналіз норм цього Закону і ст.15, зокрема, дають
підстави для висновку, що вони за своїм регулятивним механізмом не
можуть бути застосовані для регулювання порядку нарахування
зазначених штрафних санкцій чи пені.
Строк давності, встановлений пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, не
може бути застосований при нарахуванні санкцій у вигляді пені за
порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, оскільки початок його перебігу не пов'язаний з
граничним строком подання податкової декларації або днем її
фактичного подання, так як сума пені не є сумою податкового
зобов'язання.
Неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального права, відповідно до ст.229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
є підставою для скасування судових рішень в частині відмови в
позові та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.
В решті судові рішення підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі
залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Мотор
Січ" задовольнити.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
18.01.2005 р. та рішення Господарського суду Запорізької області
від 27.09.2004 р. в частині відмови в позові скасувати.
В цій частині постановити нове рішення: "Визнати недійсним
податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у
м.Запоріжжі №0000012600/0 від 10.03.2004 р. в сумі 1166762,72 грн.
(Один мільйон сто шістдесят шість тисяч сімсот шістдесят дві грн.
72 коп.)".
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення і
може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Л.I.Бившева
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
О.I.Степашко
Повний текст складено 05.02.2007 р.