К/С № К-14865/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Бившевої Л.I.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: Рибака М.Л.
відповідача: Мишковець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"ЯВА-АПК"
на постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2005
р.
та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
08.02.2006 р.
у справі № 25/496-29/312
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВА-АПК"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.
Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду міста Києва від 27.10.2005 р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 08.02.2006 р., у позові відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем було порушено
вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки податкові накладні,
отримані від ТОВ "Східторгсервіс", вважаються недійсними та не
дають позивачу права на включення до податкового кредиту сум ПДВ.
ТОВ "ЯВА-АПК" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати
вказані судові рішення та постановити нове судове рішення, яким
позов задовольнити. Посилається на порушення норм матеріального та
процесуального права. Вважає, що позивач не вчинив податкового
правопорушення, оскільки правомірно сформував податковий кредит,
що підтверджується належним чином оформленими податковими
накладними. Відповідно, підстави для притягнення його до
відповідальності у відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, відсутні.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги
касаційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача просив касаційну скаргу залишити без
задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
ДПI у Голосіївському районі м. Києва в період з 08.10.2004 р.
по 20.10.2004 р. проведено позапланову документальну перевірку
дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Ява-АПК" при
взаєморозрахунках з ТОВ "Східторгсервіс" за період з 01.06.2003
р. по 01.04.2004 р., за результатами якої складено акт №
100/26-20/31512282 від 20.10.2004 р.
Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.
7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що зумовило заниження суми податкового зобов'язання
з ПДВ за червень 2003 року та серпень 2003 року у розмірі
228541,83 грн. Порушення вказаної норми закону полягало в тому, що
позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі
податкових накладних, виписаних ТОВ "Східторгсервіс", установчі
документи якого рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від
21.06.2004 р. визнані недійсними з часу його реєстрації з тих
підстав, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства, а
також скасовано державну реєстрацію та визнано недійсним свідоцтво
платника податку на додану вартість з моменту внесення в реєстр
платників податку на додану вартість. Відповідно, на думку
податкового органу, первинні бухгалтерські документи є такими, що
суперечать чинному законодавству.
На підставі акту перевірки прийнято податкове
повідомлення-рішення №002502626/0 від 20.10.2004 р., яким позивачу
відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
визначено суму податкового зобов'язання в розмірі
342812,70 грн. (228541,80 грн. основного платежу та 114270,90 грн.
штрафних санкцій).
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 23.06.2003
р. між позивачем та ТОВ "Східторгсервіс" укладено договір
купівлі-продажу № 3/6239 з додатками до нього № 1 від 13.08.2003
р., № 2 від 22.08.2003 р., № 5 від 01.10.2003 р., на виконання
якого ТОВ "Східторгсервіс" передало, а позивач прийняв товар, що
підтверджується видатковими накладними на загальну суму 1511212,60
грн., та здійснив оплату товару у зазначеному розмірі, що
підтверджується виписками банку за 19.08.2003 р., 23.06.2003 р.,
29.08.2003 р.
Сума податку на додану вартість на підставі податкових
накладних, виданих ТОВ "Східторгсервіс", включена позивачем до
податкового кредиту у червні та серпні 2003 року, відображена у
книзі придбання товарів (робіт, послуг) та у податкових
деклараціях за червень та серпень 2003 року.
Суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про порушення
позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
виходили з того, що
позивачем включені до податкового кредиту витрати по сплаті
податку на додану вартість на підставі недійсних податкових
накладних, отриманих від ТОВ "Східторгсервіс", оскільки установчі
документи останнього не відповідають вимогам чинного
законодавства.
Суд касаційної інстанції знаходить такі висновки судів
попередніх інстанцій такими, що не грунтуються на вимогах закону.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, чинній на
час формування позивачем спірного податкового кредиту) податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
За приписами п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на віднесення до податкового
кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у
звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг),
вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва
(обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата
коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або
отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що
засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт,
послуг).
Згідно із п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж закону не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по
сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону,
відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права
на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум
податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.
Виходячи із приписів абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного
закону підставою для відповідальності платника податку є
непідтвердження сум податку, включеного ним до податкового
кредиту, на момент перевірки платника.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем дотримано вимог
законодавства щодо формування податкового кредиту за спірні
періоди. Податок на додану вартість по операціям з отримання
товару від ТОВ "Східторгсервіс" позивачем сплачений, від продавця
товару отримані податкові накладні, що, за приписами
законодавства, підтверджують факти придбання позивачем (платником
податку) товару (робіт, послуг), податкові накладні відображені у
книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг). За наявності
податкових накладних у позивача виникло право на податковий
кредит. Позивачем надані до перевірки податкові накладні.
Відсутність вини позивача виключає покладення на нього
відповідальності у вигляді донарахування податкового зобов'язання
з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.
Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою вищевказані
обставини та неправильно застосували наведені норми законодавства,
зокрема п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на
нарахування податку та складання податкових накладних надається
виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
Визнання недійсними установчих документів та свідоцтва ТОВ
"Східторгсервіс" про реєстрацію платника податку з моменту
внесення в реєстр платників ПДВ не може бути підставою для
висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким
контрагентом, на час здійснення господарської операції, та
висновку про неправомірність включення позивачем до податкового
кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у межах
виконання договору.
У відповідності до ч. 2 ст.18 Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ) (755-15)
, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного
державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то
третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової
угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з
перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого
учасника правовідносин.
За наявності таких недоліків ухвалені судові рішення не
можуть бути визнані законними та обгрунтованими, отже, не можуть
залишатися в силі і підлягають скасуванню, а справа направленню
на новий розгляд.
При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене,
всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та
заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від
встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами
законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст. ст. 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"ЯВА-АПК" задовольнити частково.
Постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2005 р.
та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
08.02.2006 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до
Господарського суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
Л.I. Бившева
О.I. Степашко