ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 січня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н.М.
суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого
С.Я.
при секретарі: Кулеша А.О.
з участю позивача - ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за
касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у
Вінницькій області на постанову Ленінського районного суду м.
Вінниці від 29 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду
Вінницької області від 05 грудня 2005 року, у справі за позовом
ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у
Вінницькій області про визнання права на пенсію державного
службовця, -
ВСТАНОВИЛА:
21 червня 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі згаданим
позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач відмовив їй
в оформленні пенсії державного службовця, при наявності всіх
визначених Законом України "Про державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
необхідних умов для призначення їй зазначеної пенсії. У зв'язку
з цим просила позов задовольнити.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 29
вересня 2005 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду
Вінницької області від 05 грудня 2005 року, визнано право ОСОБА_1
на одержання пенсії державного службовця. Зобов'язано ГУ ПФУ у
Вінницькій області переоформити відповідні документи для
призначення позивачці пенсії державного службовця починаючи з
21.06.2005 року.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
Ленінського районного суду м. Вінниці від 29,09.2005 р.та ухвалу
апеляційного суду Вінницької області від 05.12.2005 р. як такі, що
прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права,
а справу провадженням закрити.
В запереченні на касаційну скаргу позивачка та її представник
просять судові рішення як законні і обгрунтовані залишити в силі.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і
процесуального права, правової оцінки обставин у справі,
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до
висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з
наступного.
Між сторонами виник спір щодо наявності у позивачки законних
підстав отримувати пенсію державного службовця.
Отже, спірні правовідносини регулюються Законом України "Про
державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
.
З матеріалів справи вбачається та судами попередніх
інстанцій встановлено, що позивачці ОСОБА_1 у жовтні 1991 року у
віці 54 років була призначена пенсія відповідно до Закону України
"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
. На час виходу на
пенсію загальний трудовий стаж ОСОБА_1 становив 35 років, в тому
числі на посадах державної служби 27 років
Відповідач відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії державного
службовця з тих підстав, що вона не має права на таку пенсію,
оскільки станом на 01.01.1994р. (тобто, на момент набрання
чинності Законом України "Про державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
про
внесення змін в статтю 37 цього Закону), позивачка не працювала
на посаді державного службовця, досягла пенсійного віку (55 років)
13.10.1992р. На посаді державного службовця з 26.07.1994р. по
03.10.1995р. позивачка працювала з порушенням Закону України "Про
державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
.
Законом України від 16.01.2003р. №432-1-У ( 432-15 ) (432-15)
внесено
зміни до статті 37 Закону України "Про державну службу"
( 3723-12 ) (3723-12)
. З урахуванням зазначениз змін на одержання пенсії
державних службовців мають право особи, які досягли встановленого
законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового
стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20
років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та
які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах
державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років
стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних
службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення
пенсійного віку.
Отже, Закон України "Про державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
не містить норми, за
якою право на пенсію державного службовця мають лише особи, які
працювали на посадах державної служби на час набрання цим Законом
чинності та досягли пенсійного віку після вступу його в дію.
За таких обставин суди дійшли вірного висновку, що позивачка
ОСОБА_1 має право на призначення пенсії державного службовця і
така пенсія їй підлягає призначенню з дня її звернення з даним
позовом до суду.
Судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень
вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, дана
правильна правова оцінка обставинам справи, що відповідно до ст.
224 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
є
підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а
оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду
України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову
Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 вересня 2005 року та
ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 05 грудня 2005
року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді