Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - Лопуценко А.Г., Шутенко К.П,, Камнева О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання дій протиправним, визнання протиправним та скасування наказу,

Обставини справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання дії Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим щодо прийняття наказу від 11.03.2013 №214 про проведення документальної виїзної перевірки протиправними; визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим від 11.03.2013 №214 про проведення документальної виїзної перевірки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний наказ був прийнятий з порушенням вимог Податкового кодексу України (2755-17) , за відсутністю підстав, визначених пп. 78.1.5 п. 78.1. Податкового кодексу України (2755-17) . Позивач вказує, що ним у скаргах не було наведено будь-яких нових обставин, що не були досліджені під час проведення попередньої перевірки.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.03.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача під час розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечували, зазначивши, що спірний наказ був прийнятий на підставі наказу Державної податкової служби в АР Крим, у відповідності до вимог Податкового кодексу України (2755-17) , у зв'язку з наявністю обставин, на які платник податків посилався у скаргах, та дослідження яких не можливо без проведення перевірки.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ОСОБА_5 зареєстрований фізичною особою - підприємцем, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблений запис від 18.12.2002 №21410170000009372.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 перебуває на податковому обліку в органах податкової служби - Державної податкової інспекції у м. Керчі ДПС, є платником податків та зборів, передбачених податковим законодавством.

Таким чином, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 є суб'єктом господарювання, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом на підставі пп. 20.1.4., 78.1.5 п. 78.1. ст. 78, пп. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, наказу ДПС в АР Крим від 07.03.2013№164 про призначення позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_5, з метою об'єктивного розгляду скарг від 31.01.2013 №99,№100, №101, №102 був виданий наказ від 11.03.2013 №214 про проведення документальної виїзної перевірки ОСОБА_5 (НОМЕР_1) з питань визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень, вересень та жовтень 2012 з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ,

Не погодившись з зазначеним наказом та діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобов'язаний перевірити, чи прийнятий наказ на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та законами України, та чи прийнятий спірний наказ з дотриманням основних принципів адміністративної процедури.

Суд зауважує, що Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005р. № 34/5 (z0381-05) термін ''наказ" вживається у такому значенні: "наказ - вид розпорядчого документа, який видається від імені суб'єкта нормотворення". В свою чергу "розпорядчий документ - акт, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та на виконання Конституції та законів України, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання".

Слід відмітити, що обов'язковою ознакою нормативно - правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. Наказ від 11.03.2013 №214, яким призначено документальну позапланову виїзну перевірку, призводить до виникнення певних обов'язків та прав у ФОП ОСОБА_5, у т.ч. що до цієї перевірки.

Суд зазначає, що юрисдикція адміністративних судів, щодо розгляду та вирішення адміністративних справ, встановлена статтею ч.1 ст. 17 КАС України, відповідно до якої компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

А відтак здійснення судового захисту особи, чиє право порушено органами державної влади чи місцевого самоврядування внаслідок порушення ними положень Конституції та законів України у спосіб, що відповідає визначеним у законодавстві способам захисту порушеного права, є здійснення судом його повноважень органу судової влади у межах Конституції та законів України.

Таким чином, враховуючи, що наказ, який є предметом оскарження, є актом індивідуальної дії, приймаючи до уваги, що прийняття вказаного наказу пов'язано з певними правовими наслідками для обов'язків, прав та інтересів позивача, суд дійшов висновку, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (2755-17) , який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Суд зазначає, що виїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст. 78 ПК України.

Як встановлено вище, в наказі податковим органом підставою для проведення зазначеної перевірки вказано п.п.78.1.5 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.78.1.5 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Таким чином, зазначеним пунктом встановлені наступні умови законності призначення перевірки:

- подання платником податків в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скарги на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення;

- посилання платника податків у запереченнях або скарзі на обставини, що не були досліджені під час перевірки;

- не можливість їх розгляду без призначення перевірки.

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_5 (НОМЕР_1) з питань достовірності даних, задекларованих платником податків в податкових декларацій з ПДВ за серпень-жовтень 2012, та уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень-жовтень 2012 р.

За результатами перевірки був складений акт від 08.01.2013 №11/17.1/НОМЕР_1 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.01.2013 №0000531701 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 у розмірі 1343668,00 грн., №0000511701 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 у розмірі 1343733,00 грн., №0000521701 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 у розмірі 1359700,00 грн., №0000541701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем 21081100 - адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 510,00 грн.

Не погодившись з зазначеними рішеннями позивач звернувся зі скаргами до Державної податкової служби в АР Крим від 31.01.2013 №99, №100, №101, №102.

Судом досліджені вказані скарги позивача та встановлено, що в обґрунтування скарг позивач посилався на те, що в деклараціях за серпень, вересень, жовтень 2012 задекларовані суми податкового кредиту на підстави податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, дисбурсментських рахунків, які були надані податковому органу під час перевірки у повному обсязі. Крім того, позивач посилався на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011 та Ухвалу Вищого адміністративного суду АР Крим від 11.01.2012, відповідно до яких ним було включено до рядку 24 податкової звітності від'ємне значення податку на додану вартість, яке було сформовано позивачем за результатом попередньої господарської діяльності.

Саме ці відомості податковий орган вважає новими обставини, що не були досліджені під час перевірки, та вказані обставини не можливо розглянути без призначення перевірки.

Суд не погоджується з вказаною правовою позицією податкового органу та зважає на наступне.

Як вбачається з диспозиції пп. 78.1.5. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України мова йде про нові обставини, які не були досліджені під час перевірки.

Водночас судом встановлено, що всі ці документи були надані податковому органу під час перевірки, що підтверджується листами від 28.11.2012 вх. №4506, від 10.12.2012 вх. №4647, від 18.12.2012 вх. №4778, від 24.12.2012 вх. №4895, від 28.12.2012 вх. №4971, від 26.12.2012 №4919, від 12.12.2012 вх. № 4771, від 17.12.2012 вх. №4776.

При цьому, суд зазначає, що позивач у скаргах визначив свою правову позицію щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі належних, на його думку, первинних бухгалтерських документів, які надані у повному обсязі, а саме: податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, дисбурсментських рахунків.

Отже посилання позивача у скаргах на правомірність, на його думку, формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, дисбурсментських рахунків у розумінні вимог пп. 78.1.5. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України не є новими обставинами, які не були досліджені податковим органом під час перевірки та наявність яких надає податковому органу право призначити документальну позапланову виїзну перевірку.

Більш того, позивачем також під час перевірки були надані судові рішення, на які він посилається у скаргах - постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011 та Ухвалу Вищого адміністративного суду АР Крим від 11.01.2012.

А відтак, посилання представника відповідача на вказані рішення, як на нові обставини, які необхідно дослідити під час перевірки, суд вважає безпідставним.

Суд вважає неспроможними доводи представника відповідача, що позивачем надані не всі документи первинного бухгалтерського обліку, а саме: не наданні банківські виписки, оскільки це спростовуються матеріалами справи. Так, згідно наведених листів позивача, останнім надані, зокрема, дисбурсментські рахунки за серпень, вересень, жовтень 2012, банківська інформація про зарахування коштів на рахунки та інші. Будь-яких пояснень, чому вказаним документам не була надана оцінка під час перевірки та зазначено в акті перевірки про їх відсутність, представником відповідача не надано.

Крім того, суд вказує, що відсутність тих та інших документів, не свідчить про наявність нових обставин, які є підставою для проведення позапланової документальної виїзної перевірки, у розумінні норм пп. 78. 1.5. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України.

Отже, суд робить висновок, що ненадання документів не є новими обставини, які згідно наведених норм Податкового кодексу України (2755-17) є підставою для призначення документальної позапланової виїзної перевірки.

Суд зауважує, що, виходячи з аналізу норми пп. 78. 1.5. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, законодавець пов'язує можливість призначення перевірки з новими обставинами, ані новими документами, які додатково можуть бути використані під час перевірки та яким може бути надана відповідна оцінка.

Суд вважає неспроможними аргументи представника відповідача, що підставою для проведення перевірки був визначений, в тому числі, наказ ДПС в АРК, адже відповідач є владним суб'єктом, на якого законом покладений обов'язок щодо дотримання вимог діючого законодавства під час здійснення владних - управлінських функцій відносно інших учасників правовідносин, в тому числі в частині видання наказів про проведення перевірок суб'єктів господарювання.

При цьому наведені норми Податкового кодексу України (2755-17) не передбачають таку підставу для призначення позапланової документальної виїзної перевірки як наявність відповідного наказу іншого податкового органу.

Суд звертає увагу відповідача, що у цьому випадку Податковим кодексом України (2755-17) визначена окрема підстава для проведення позапланової документальної перевірки, передбачена пп. 78.1.12 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, на підтвердження правомірності прийняття спірного наказу, а саме: зазначення платником податків у скарзі нових обставин, що не були досліджені під час перевірки, та які не можливо розглянути без призначення перевірки.

Суд зауважує, що з системного аналізу норм Податкового органу України вбачається, що податковий орган необмежений правом на проведення позапланової документальної виїзної перевірки у разі проведення дослідження цього періоду в межах документальної планової виїзної та позапланової документальної невиїзної перевірки, які були проведені раніше, за умовою дотримання норм Податкового кодексу України (2755-17) під час призначення позапланової документальної виїзної перевірки.

На підставі викладеного, суд вважає, що наказ Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим від 11.03.2013 №214 про проведення документальної виїзної перевірки прийнятий з порушенням основних принципів адміністративної процедури, передбачених ст. 2 КАС України, за відсутністю підстав, визначених пп. 78. 1.5. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, для призначення позапланової документальної виїзної перевірки позивача.

Отже в цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання дії Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим ДПС щодо прийняття наказу від 11.03.2013 №214 про проведення документальної виїзної перевірки протиправними, суд зважає на наступне.

Слід зазначити, що призначення позапланової документальної виїзної перевірки віднесено до виключної компетенції податкового органу, а помилковість висновків під час призначення перевірки не свідчить, на думку суду, про протиправність дій податкового органу. Отже в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що визнання протиправним та скасування спірного наказу є належним та достатнім способом захисту права позивача у спірних правовідносинах, що забезпечує поновлення порушеного права позивача.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України (2456-17) у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11 (v2135760-11) .

Під час судового засідання, яке відбулось 22.04.2013, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 26.04.2013.

Керуючись ст.ст. 94, 160- 163 КАС України, суд

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.03.2013 №214.

3. В інший частині позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 34,41 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача.

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.