Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі : 

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М., 

Суддів - Гордійчук М.П., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Гончар Л.Я.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006 року у справі за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Промислового об'єднання "Укрпротез" про стягнення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2005 року Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом  про стягнення штрафних санкцій в сумі 35244 грн. з Промислового об'єднання "Укрпротез" за невиконання ним нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 році.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21 грудня 2005 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006 року рішення господарського суду м. Києва від 21 грудня 2005 року скасовано, прийняте нове рішення, яким відмовлено в задоволені позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі ставиться питання про скасування  рішення апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Як правильно встановлено апеляційним судом, частина 1 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) передбачає, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).

Відповідач по справі своєчасно надав звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік за формою № 10-ПI, із якого вбачається, що на підприємстві не працювало в 2004 році жодного інваліда, при нормативі 2 робочих місця для інвалідів. Крім того, судами встановлено, що за вказаний період на підприємство інваліди для працевлаштування не направлялися .

Таким чином, апеляційний судом правильно скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову, оскільки згідно із п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок влаштування інвалідів, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі та інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування повинні підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

За вказаних обставин доводи касаційної скарги є безпідставними.

Касаційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки апеляційного суду. Рішення апеляційного суду постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення.