ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2007
№ К-4218/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Штульмана I.В., Федорова М.О., Рибченко А.О., Голубєвої
Г.К.
при секретарі: Міненко О.М.
представники сторін в судове засідання не з'явився, про час і
місце розгляду скарги повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції на рішення
Господарського суду Львівської області від 24.02.2004 та постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2005 по
справі № 5/24-19/6
за позовом Малого комунального підприємства "Край"
до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги (зі змінами) про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 26.04.2004 № 000626/23-2.
Рішенням Господарського суду Львівської області від
24.02.2004 по справі № 5/24-19/6, залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2005, позов
задоволено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Відповідач
(далі - ДПI) подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного
суду України. Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди невірно
застосували норми матеріального права, зокрема пп. 5.1.21 ст. 5 та
пп. 7.3.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки ст. 1.6 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємства" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
- векселі, як цінні папери,
що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх
випуску (емісії) та їх погашення, вважаються товаром і тому
повинні бути включені в податкове зобов'язання в грудні 2003 року.
I враховуючи все зазначене в касаційній скарзі, ДПI просить
рішення Господарського суду Львівської області від 24.02.2004 та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
09.08.2005 по справі № 5/24-19/6 скасувати і ухвалити нове
рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач (МКП "Край") заперечення на касаційну скаргу не
надав.
Розгляд справи в попередньому провадженні відкладено у
відкрите судове засідання.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
В силу пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №
168 "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою
виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт,
послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період,
протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський
рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що
підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за
готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника
податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових
коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або
дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення
документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником
податку.
А відповідно до пп. 3.2.5 ст. 3цього Закону - надання послуг
з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення,
розміщення та повернення грошових коштів за договорами позики,
депозиту, вкладу, страхування або доручення; надання, управління і
переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських
поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або
поручительства - не є об'єктом оподаткування.
Як встановлено судами - ДПI було прийнято податкове
повідомлення-рішення від 26.04.2004 № 000626/23-2, яким Позивачу
визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 109
744 грн., в т. ч. основний платіж - 73 163 грн., штрафні
(фінансові) санкції - 36 581 грн.
Підставою донарахування податкового зобов'язання та
направлення податкового повідомлення-рішення є висновки Акту №
211/23-2/20811841 від 19.02.2004 "Про результати комплексної
планової документальної перевірки фінансово-господарської
діяльності МКП "Край з питань дотримання податкового та валютного
законодавства", згідно з яким було встановлено порушення норм
податкового законодавства (пп. 5.1.2 ст. 5 та п. 7.3.1 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
) -
- щодо не включення до податкових зобов'язань за липень 2002
року суми ПДВ у розмірі 33 333 грн. із перерахованих коштів за
нафтопродукти у розмірі 200 000 грн.;
- щодо не включення суми ПДВ у розмірі 19 200 грн. за
вересень 2003 року по попередній оплаті за товар на суму 96 000
грн.;
- щодо не включення сум ПДВ по операції з передачі векселів.
При цьому суди встановили наступні фактичні обставини справи:
- 15.07.2002 між МКП "Край" та ПП Святецьким Р.К. було
укладено договір № 5 про отримання (надання) безвідсоткової
фінансової допомоги на суму 200 000 грн., на виконання якого
платіжним дорученням від 16.07.2002 № 16/07 останній перерахував
Позивачу кошти у сумі 200 000 грн. А листом від 17.07.2002 ПП
Святецький Р.К повідомив, що кошти у розмірі 200 000 грн. вважати
платежем згідно Договору від 15.07.2002 № 5.
- 01.09.2003 між МКП "Край", КПВФ "Тиса" та ПП Iваником О.В.
було укладено договір поруки, згідно якого - Поручитель (ПП Iваник
О.В.) зобов'язується солідарно відповідати перед МКП "Край" по
заборгованості боржника КПВФ "Тиса" в сумі 96 000 грн., що виникла
за Договором поставки від 01.10.1999 № 2-01/10/1999. Зазначена
сума була перерахована ПП Iваником О.В на рахунок МКП "Край"
платіжними дорученнями від 02.09.2003 № 5 на суму 45 000 грн. та
від 03.09.2003 № 8 на суму 51 000 грн. ПП Iваник О.В. також листом
повідомив МКП "Край", що перераховану суму необхідно вважати
платежем по Договору поставки від 01.10.1999 № 2-01/10/1999.
Також на виконання Договору поставки від 01.10.1999 №
2-01/10/1999 МКП "Край" відпущено товарно-матеріальні цінності
КПВФ "Тиса" за накладними від 28.02.2001 № 28/2, від 30.03.2001 №
30/03-1, від 28.04.2001 № 2/04.
- на погашення заборгованості, яка виникла на підставі
Договору про надання поворотної фінансової допомоги - головним
бухгалтером Позивача Баранецькою С.Л. було емітовано прості
векселі та було передано згідно Акту прийому-передачі від
31.12.2003 ПП Єндику М.М. вексель № 7332536510498 на суму 70 000
грн. та ПП Берегуляку Я.Й. вексель № 7332535510497 на суму 33
150,03 грн. Векселі передані ПП Берегуляку Я.Й. та ПП Єндику М.М.
в рахунок погашення заборгованості за договором поруки від
18.12.2003 та договором безповоротної фінансової допомоги перед
ТОВ "Славія" від 29.12.2003 відповідно.
Тобто суд першої інстанції встановив, що перша дія
(перерахунок 200 000 грн.) як безвідсоткова фінансова допомога -
не є об'єктом оподаткування в силу ст. 3 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
По другій дії - відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
-
виникнення податкових зобов'язань у Позивача, після перерахування
коштів за Договором поруки, настало тільки після відпущення
товарно-матеріальних цінностей КПВФ "Тиса" в лютому-квітні 2001
року.
По третій дії відбулась передача простого векселя в рахунок
погашення заборгованості за договором поруки і в силу ст. 3 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не є
об'єктом оподаткування.
Тобто суд першої інстанції встановив, що ДПI нарахувало
податкові зобов'язання з ПДВ всупереч нормам Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Декрету Кабінету
Міністрів України від 19.02.1993 "Про систему валютного
регулювання і контролю" ( 15-93 ) (15-93)
, із чим погодився суд
апеляційної інстанції.
Аналізуючи наведені в судових рішеннях норми права, які
спростовують доводи касаційної скарги стосовно неправильного
застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права,
суд касаційної інстанції звертає увагу на помилковість міркувань
Скаржника щодо нарахування податку на додану вартість, оскільки
донарахування Відповідачем суми ПДВ є помилковим, оскільки в силу
пп. 3.2.5 ст. 3 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, встановлені судами
розрахунки не є операціями, що оподатковуються податком на додану
вартість.
З огляду на вищезазначене, встановлено, що суди першої та
другої інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли
рішення та ухвалу з дотриманням норм матеріального і
процесуального права які не підлягають скасуванню, відповідно
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 24.02.2004
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
09.08.2005 по справі № 5/24-19/6 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді I.В. Штульман
М.О. Федоров
А.О. Рибченко
Г.К. Голубєва